Евдокия Петровна Войцехович (Тарнавская) - جرد الجدول
From Rodovid AR
الوصف: вышла замуж за родного дядю
الزواج: <1> ♂ Петро Данилович Тарновський [Тарновські]
2
21/2 <1+1> ♀ Дарія Петрівна Тарновська (Стороженко) [Тарновські]3
41/3 <2+2> ♂ Андрей Яковлевич Царинный Стороженко [Стороженко]الوفاة: 4 يوليو 1857, Київ
Рід І. Стороженка та М. Хмельницької розрісся у наступних століттях багатим потомством достойників і патріотів своєї нації. Особливо відомими були Андрій Стороженко (1790–1857, псевдонім “Царинний”) – герой війни 1812 р., колекціонер, письменник, етнограф, автор “Історії Полуденної Росії” і однієї з перших українських опереток “Запорізька Січ” 2, який зберіг неоціненний скарб – “Реєстр війська Запорозького 1649 р.”.
4
الوفاة: 1906
Поряд із Озерянами – Мармизівка, де було родове гніздо Прилуцького полковника Івана Стороженка й де мав свою садибу його нащадок Микола Ілліч Стороженко (1836-1906) – видатний історик літератури, професор кафедри історії загальної літератури Московського університету, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1899). М. Стороженко належав до культурно-історичної школи в літературознавстві, знаний дослідник історії західноєвропейської літератури, зокрема творчості Сервантеса, Гете, Шекспіра. Він також автор глибоких розвідок з історії України та праць про життя й творчість Т. Шевченка на основі власних архівних знахідок. Багато допомагав родичам Шевченка. Про Миколу Ілліча в земляків лишилася добра пам’ять як про справедливу, мудру людину. Він збудував у Мармизівці школу з квартирою для вчителя й виділив десятину землі. Від Стороженкової садиби з 38-кімнатним будинком і старовинним дубовим парком не лишилося й сліду.
Відомим був і Микола Ілліч Стороженко (1836–1906) – історик літератури, професор Московського університету та голова Російського Шекспірівського товариства, а водночас – автор праць про Т. Шевченка та з історії України.
Історик літератури, д-р історії заг. літератури (1878), екстраординарний (1879) і ординарний (1884) професор Московського університету, чл.-кор. Петерб. АН (1899), дійсний статський радник (1898), бібліотекар Московського і Рум’янцевського музеїв (1893—1902), автор праць із шекспірознавства ("Опыты изучения Шекспира", М., 1902), історії західноєвроп. літератури ("Из области литературы", М., 1902; "Нариси історії західноєвропейської літератури до кінця 18 ст.", під редакцією І.Франка, Львів, 1905), шевченкознавства ("Первые четыре года ссылки Шевченко" та "Новые материалы для биографии Шевченко", у ж. "Киевская старина", 1888 і 1898)
5
81/5 <6> ♂ Андрей Владимирович Стороженко [Стороженко]الزواج: <4> ♀ Мария Патрикеевна Ильяшенко (Стороженко) [Ильяшенки] م 1873
الوفاة: 1942
(псевд. — М.Кручаненко; 11.06(29.05).1862 — імовірно, 1942) — історик, педагог, культурно-громад. та земський діяч. Брат А.Стороженка. Н. в с. Велика Круча (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.). Походив із дворянської родини відомого козацько-старшинського роду Стороженків. Початкову освіту здобув у 2-й Київ. г-зії (1881), вищу — на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1885). Приват-доцент Петерб. ун-ту (1888). Від 1889 — інспектор нар. уч-щ Чернігівської, від 1892 — Київської губерній. Директор 4-ї (1895—1909) та 1-ї (1909—19) Київських г-зій. Як історик формувався в інтелектуальному та культ. річищі Київ. документальної школи В.Антоновича. Мав широку мережу знайомств в укр. наук. та громад. колах кінця 19 — поч. 20 ст., зокрема з В.Горленком, П.Кулішем, О.Лазаревським, О.Левицьким, В.Модзалевським та ін. Належав до діячів малорос. дворянства консервативної орієнтації, які започаткували низку наук., культ., освіт. та громад. проектів. На поч. 20 ст. у зв’язку з політизацією укр. громадівського руху та обставинами приватного життя еволюціонував у бік рос. націоналізму, зокрема співпрацював з "Клубом русских националистов города Киева" (див. Киевский клуб прогрессивных русских националистов) та газ. "Киевлянин". За доби Української революції 1917—1921 С. повернувся до українства, співпрацював з УАН. За часів Директорії Української Народної Республіки С. був ув’язнений як неблагонадійний елемент (грудень 1918 — лютий 1919). У листопаді 1919 емігрував. Від квітня 1922 проживав у м. Біла Церква (Югославія), де працював інспектором, згодом — викладачем у Маріїнському Донському ін-ті. Автор праць з укр. історії 17—18 ст. та історії укр. к-ри 19 — поч. 20 ст., зокрема розвідок про В.Горленка, П.Куліша, О.Левицького, М.В.Лисенка та ін. Разом із братом Андрієм С. видав серію документів і матеріалів з родинного архіву ("Стороженки: Фамильный архив", т. 1—4, 6—8, К., 1902—10). Фінансував видання 4-х томів "Малороссийского родословника" В.Модзалевського. Залишив спогади, в яких висвітлюється громад., суспільно-політ. та культ. життя підрос. України кінця 19 — поч. 20 ст.
