Ірина Лукашевич (Лащевська) م 1945

From Rodovid AR

الأحداث

1945 الميلاد:

ملاحظات

Та Боже Провидіння спричинилося до того, що всі діти здоровими, правда в різний час, поверталися на Україну. Дарія живе у Черкасах, Ліда та Ірина — в Коломиї, Зиновій — у Стрию, Віра — на Волині. Сяко-тако вони влаштовані, але ці страшні часи, які вони стоїчно перенесли, біль втрати ще трьох братів завжди є перед ними і наклали на їхнє життя, поведінку незнищенний відбиток.

• http://oun-upa.org.ua/articles/vasylko.html

Орися ЛАЩЕВСЬКА

ПРОБАЧ, МАТУСЕНЬКО, ПРОБАЧ...

Був 1949 рік. Наша сім'я проживала в селі Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської области. Батько о. Денис Лукашевич в цьому селі був парохом, і наша родина жила біля церкви в парохіяльному будинку. Нас було восьмеро дітей. Старші брати вчились у Львові. Олександер (1928 року народження) навчався у медичному інституті, Мирон (1929 р.н.) — у сільськогосподарському інституті в Дублянах під Львовом, Ілярій (1931 р.н.) — в лісотехнічному інституті. Брати були дуже працьовиті, здібні і вчилися на відмінно. Сестра Дарця (1932 року народження) вчилася в педагогічному "училищі" у Львові, а Віра (1934 р.н.) і Ліда (1938 р.н.) у сільській школі. Мій брат Зенко ще був малий, мав шість років. Я, Орися, була наймолодшою в сім'ї і в той час мені сповнилося чотири роки.

Всі діти жили згідно. Старші завжди допомагали молодшим і ними опікувалися. Брати і сестри крім того що вчилися, завжди у всьому допомагали батькам на городі, в саду і в хаті. Наша Мама, Софія з Григорцевих, була дуже добра, працьовита жінка. З ранього ранку до пізнього вечора Мама працювала. Була все лагідна, зрівноважена і ні на що ніколи не нарікала. Мама була ніжна і добра, на нас дітей ніколи не кричала, не била. Татко, який виріс у багатодітній сім'ї, був дуже відданий праці і акуратний у всьому. Він у вільний від церковних обов'язків час садив і доглядав сад, заложив пасіку. Тато любив грати на скрипці. Часто вечорами вся родина збиралася, і ми із задоволенням слухали музику. Тато був добрим, проте строгим і вимогливим до дітей. В хаті панувала атмосфера спокою, доброти і любови. Нам, дітям, Тато наказував щодня робити добро. Він цікавився народною медициною і знаходив час допомагати іншим людям. В нас удома завжди було багато людей: приїжджали брати і сестри на вакації, їх товариші, родина Мами, родина Батька, а також і чужі люди. Усіх гостинно приймали і чим могли допомагали.

Продовження тут: https://do-uvahy.blogspot.com/2020/09/blog-post.html

من الأجداد إلى الأحفاد