Софія Григорців (Лукашевич) م 30 ديسمبر 1906 و 16 أغسطس 1957

From Rodovid AR

الأحداث

30 ديسمبر 1906 الميلاد: Іспас

28 أغسطس 1927 الزواج: Мишин, ♂ Діонізій Марко Лукашевич [Лукашевичі] م 12 يونيو 1904 و 1975?

30 October 1928 ولادة الطفل: ♂ Олександр Модест Лукашевич [Лукашевичі] م 30 October 1928 و 15 مارس 1951

22 نوفمبر 1929 ولادة الطفل: ♂ Мирон Андрій Лукашевич [Лукашевичі] م 22 نوفمبر 1929 و 15 مارس 1951

27 يناير 1931 ولادة الطفل: Петранка, ♂ Іларіон Костянтин Лукашевич [Лукашевичі] م 27 يناير 1931 و 15 مارس 1951

1932 ولادة الطفل: ♀ Дарія Лукашевич [Лукашевичі] م 1932

1934 ولادة الطفل: ♀ Віра Лукашевич [Лукашевичі] م 1934

1938 ولادة الطفل: ♀ Ліда Лукашевич [Лукашевичі] م 1938

18 October 1938 ولادة الطفل: ♀ Наталя Лукашевич [Лукашевичі] م 18 October 1938 و 22 مارس 1939

1943 ولادة الطفل: ♂ Зиновій Денисович Лукашевич [Лукашевичі] م 1943

1945 ولادة الطفل: ♀ Ірина Лукашевич (Лащевська) [Лукашевичі] م 1945

16 أغسطس 1957 الوفاة: Комі АРСР, або 18 серпня

ملاحظات

Дружина Лукашевич Софія Мелентіївна, 1906 р.н., уродженка с.Іспас Коломийського р-ну тодішньої Станіславівської обл;

Ще треба додати, що за декілька днів після арешту Дениса Лукашевича дружина о.Дениса з дітьми була виселена. Тільки треба собі уявити, що вона мусіла винести з п'ятьма дітьми, з яких найменшій було лише чотири роки. Тільки одну дорогу від Львова до Хабаровська перенести у неопалюваних вагонах зимою! Завезли їх у місто Бикін. Ще неповнолітні Дарія і Віра мусіли працювати на важкій роботі в лісі і в глиняному кар'єрі, щоби прогодувати себе і молодших. До того ж мама, як і о.Денис, надіялася, що сини живуть, бо сказали їй, що вони засуджені до великих термінів ув'язнення без права переписки. Не знала бідна мати, що на емгебистському жаргоні це означає, що вони розстріляні.

І ось у 1956 р. щастя трошки усміхнулося Лукашевичам. Отця Дениса звільнили з-під варти, і сім'ї дозволили переїхати в Інту до батька. Через півроку о.Денис був знову арештований, і сім'я зі своїми бідами знову залишилася напризволяще. Здоров'я мами було підірване зовсім жахливими умовами життя і переживаннями, тугою за втраченими синами, і 16 серпня 1957 р. вона померла в лікарні. Та Боже Провидіння спричинилося до того, що всі діти здоровими, правда в різний час, поверталися на Україну. Дарія живе у Черкасах, Ліда та Ірина — в Коломиї, Зиновій — у Стрию, Віра — на Волині. Сяко-тако вони влаштовані, але ці страшні часи, які вони стоїчно перенесли, біль втрати ще трьох братів завжди є перед ними і наклали на їхнє життя, поведінку незнищенний відбиток.

• http://oun-upa.org.ua/articles/vasylko.html

من الأجداد إلى الأحفاد