Предок Литвиненків з Веселинівки Баришівського Району (Скопців Переяславського Повіту) Литвиненко - جرد الجدول
From Rodovid AR
2
71/2 <1> ♀ Матрёна Семёновна Литвиненко [Литвиненки]Крестьянке Мотре Литвиненко к началу войны было 26-лет. Она проживала с мужем и маленьким сыном в селе Веселиновка, Барышевского района, Киевской области. С началом войны муж Мотри ушел на фронт, а в октябре 1941-го года Веселиновка была оккупирована немецкими войсками.
Несколько недель спустя в селе появилась городская женщина с трехлетними мальчиками-близнецами, Романом и Павлом. Они попали в Веселиновку проездом и попросились к Мотре на ночлег. На утро женщина спросила, не могла бы Мотря некоторое время присмотреть за детьми. Оказалось, что она не их мать, а соседка по дому в Киеве.
Роман и Павел родились в еврейской семье Бухгалтер. Их мать умерла в 1940-м году. В июне 1941-го года отец мальчиков ушел на фронт, оставив детей на попечение своих родителей. 29 сентября 1941 года дедушка и бабушка мальчиков отправились, согласно приказу, на “угол Мельника и Дохтеревской улиц”, и погибли в Бабьем Яру.
Соседка, у которой старики оставили внуков, продолжала заботиться о них, пока это не стало слишком опасно – она не сумела скрыть присутствие детей от других жителей многоквартирного дома и боялась, что на нее донесут.
Мотре стало жаль малышей, даже не подозревавших о нависшей над ними опасности. Она обещала позаботиться о близнецах и сдержала свое обещание – Роман и Павел росли и находились на ее полном иждивении до освобождения села, в ноябре 1943 года, и еще год с небольшим, в течение которого Мотря ждала, что за мальчиками приедет отец.
За это время муж Мотри вернулся с войны, и у супругов родилась девочка. В 1944-ом году Мотря отвезла мальчиков в Киев и определила в детский дом под их настоящей фамилией. Благодаря этому их впоследствии нашли бабушка и дедушка со стороны матери, Хая и Залман Эйдлис. Став взрослыми, Роман и Павел разыскали свою спасительницу и уже не прерывали с ней связь. В 1990-х годах братья Бухгалтеры с семьями иммигрировали в Канаду.
30 ноября 2004 года Яд Вашем удостоил Мотрю Литвиненко почетным званием “Праведник народов мира”.
3
151/3 <5> ♀ Мавра Федорівна Литвиненко (Велика) [Литвиненки]التعميد: 1858, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
الزواج: <2> ♂ Никодим Маркович Великий [Великі] م 1860, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
التعميد: 1868, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
الزواج: <3> ♀ Наталія Петрівна Храброва (Литвиненко) [Храброви] م 1872, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
التعميد: 1871, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
الزواج: <4> ♀ Оксана Трохимівна Сидоренко (Литвиненко) [Сидоренки] م 1877, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
الوفاة: 1945
الوفاة: 1944, СРСР
|
Родился 15 декабря 1924 г. в с. Веселиновка, Барышевского района Киевской области.
Участник Великой Отечественной войны. Свой военный путь начал рано – в 18 лет. Воевал в армии 1-го Украинского фронта в звании старшего сержанта. Принимал участие в битве за Днепр и освобождении Праги.
К сожалению, это вся информация, которой я владею из рассказов дедушки, он не любил говорить о том страшном времени. Поэтому я не знаю ничего о его победах и наградах, но для меня он настоящий герой, который рисковал своей жизнью во имя победы и нашего с вами мирного неба.
4
241/4 <9+5> ♂ Феодосія Антонівна Литвиненко [Литвиненки]التعميد: 13 ديسمبر 1881, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
+ + +
Упокой, Боже, козачку Твою Лукію і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші козаки Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія
الزواج: <7> ♀ Фаїна Маркович (Литвиненко) [Марковичі] م 1890? و 1932
التعميد: 1885, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
الوفاة: 14 ديسمبر 1937, Київ, УРСР, СРСР, розстріляний в 24 години ночі
الدفن: 15 ديسمبر 1937, Биківня, Київська область, УРСР, СРСР
|
 |
Народився в 1885 році в селі Скопці (Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія), нині село Веселинівка (Баришівський район, Київська область, Україна)
В 1914 році мобілізований до лав Російської Імператорської Армії у кавалерію, службу проходив у Волинській губернії (тобто на західній Україні), де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Фаїною Маркович у місті Здолбунові. Унтер-офіцер Російської Імператорської Армії. Під час громадянської війни йому пропонували воювати і на боці білих і на боці червоних, в обох випадках отримали відмову. Див. http://gwar.mil.ru
Жінка Фаїна померла в грудні 1932 року (в часи голодомору) і лишила чоловіка з трьома малими дітьми Ігорем, Ольгою і Тамілою.
Був середняком. За сімейними спогадами посварився з місцевим партійним активістом, який написав на нього донос як на колишнього царського офіцера. В 1937 році був закатований на смерть в підвалах Жовтневого палацу. Захоронений в Биківнянському лісі.
Реабілітований в 1989 році, про що родину не сповістили.
В інтернет-базі реабілітованих про нього написано:
ЛИТВИНЕНКО Семен Антонович, 1885 року народження, с. Веселинівка Баришівського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Веселинівка, одноосібник. Трійкою при УНКВС по Київській області 1 грудня 1937 року засудженим до розстрілу. Вирок виконано 24 грудня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
Див. http://www.reabit.org.ua/files/store/Kuivsk.kn.2.pdf.pdf
Фото його з дружиною зроблено у 1914 році у місті Здолбунів.
+ + +
Упокой, Боже, Семена і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяالوفاة: 1941
5
281/5 <18> ♂ Мирон Григорович Литвиненко [Литвиненки]الوفاة: 7 مايو 1938, Київ, УРСР, СРСР
التعميد: 1914, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
الوفاة: 1977, Скопці, Баришівський район, Київська область, УРСР, СРСР
الدفن: 1977, Скопці, Баришівський район, Київська область, УРСР, СРСР
+ + +
Упокой, Боже, Тамілу і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяالتعميد: 1920, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, УНР
الزواج: <8> ♀ Параскева Єрофіївна Лавриненко (Литвиненко) [Лавриненки] م 12 يوليو 1924 و 28 يونيو 2020
التعميد: 21 مايو 1920?, Скопці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, УНР
الوفاة: 7 مارس 1997, Березань, Київська область, УРСР, СРСР
الدفن: 8 مارس 1997?, Веселинівка, Баришівський район, Київська область, УРСР, СРСР
В рідному селі називали Жоржом.
Воював у другій світовій війні. Сержант мінометної роти. Пробивав блокаду під Ленінградом, був сильно поранений, зокрема дуже сильно поранена нога. Після війни ще рік стояв в Празі. Нагороджений орденами і медалями. Є медаль за заслуги і Орден Великої Вітчизняної Війни I-го ступеню, є дані на сайті http://podvig-narod.ru. У військовому білеті записаний як Єгор Семенович Литвиненко.
Повернувся додому і одружився з дівчиною, яка подобалась ще до війни. Стали жити в батьківській хаті, потім побудували свою. Потім пару років працював на лісозаготовках в Білорусі.
Потім переїхав до Києва і до пенсії працював на автобазі водієм. Сім'я знімала квартиру у приватному будинку на Червоному Хуторі, потім попросив на роботі житло і виділили ділянку землі на Воскренській слобідці на так званому Куликовому полі (на місці нинішнього епіцентру). Спочатку побудували врем'янку, де сім'я прожила 8 років. Потім нарешті побудували добротний будинок. Але після цього довелось виселятись, забрали ділянку з будинком і дали замість цього квартиру у кооперативі.
Поїхав в Березань до бджіл де і помер 7-го березня. Так як були свята, то записаний померлим лише 11 березня у Березані.
Є дані на http://podvignaroda.ru/
+ + +
Упокой, Боже, Ігоря і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяالزواج: <9> ♂ Василий Сидорович Шпак [Шпаки] م 8 أغسطس 1925 و 2012
الوفاة: 15 فبراير 2017, Миронівка, Київська область, Україна
الوفاة: 29 سبتمبر 1932
6
331/6 <25+8> ♀ Нина Игоревна Литвиненко (Босюк) [Литвиненки]الزواج: <10> ♂ Николай Босюк [Босюки] م 1941 و 1967
الوفاة: 24 نوفمبر 1984, Киев, УССР, СССР
الدفن: 25 نوفمبر 1984?, Позняковское кладбище, Киев, УССР, СССР
الوفاة: 1949, Веселиновка, Барышевский район, Киевская область, УССР, СССР
الزواج: <11> ♀ Козел (Литвиненко) [Козелы]
التعميد: >1 أغسطس 1957, Троїцька церква села Троєщина, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР
الوفاة: 13 ديسمبر 2014, Ковель, Україна
الدفن: 15 ديسمبر 2014, Веселинівка, Баришівський район, Київська область, Україна
Хрещений в церкві села Троєщина. Восприємники при хрещенні рідний дядько Іван Єрофієв син і сусідка сім'ї на Червоному Хуторі Валентина і друга пара Борис, чоловік двоюрідної сестри діда, Ігора Семенова сина Литвиненка і його колега по роботі.
Коли будувався будинок на Воскресенці гуляв по стройці. Вдарився лядою від погреба, після цього віддали на виховання в село.
В другому класі батько застукав як палив цигарку. З цього часу кинув палити, а став займатись плаванням.
Навчався в школі №98, потім вчився в інституті фізкультури по спеціальності тренер підводного плавання.
В 1980х рр. працював тренером, потім пішов в бізнес, працював на різних роботах, в т.ч. державним службовцем.
Збитий машиною в Ковелі, коли переходив дорогу.
Згадки
Свою історію становлення й змужніння відділення плавання Броварського вищого училища фізичної культури розпочинає з 1981 року, коли почали створюватися перші спортивні класи. Вже серед 20 випускників спецкласу в 1982 році був перший майстер спорту з плавання Дмитро Ларін, який зараз працює старшим тренером відділення в училищі. У 1983 році було офіційно відкрито відділення з загальною кількістю 78 чоловік, яке очолив Леонід Олександрович Мангер. Разом з ним починають свій трудовий шлях в училищі Юрій Олександрович Шичков, Віктор Ігорович Литвиненко, Геннадій Георгійович Шеїн, а з 1987 року заслужений тренер України Аркадій Леонідович Парвін.
+ + +
Упокой, Боже, Віктора і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія7
361/7 <32+11> ♂ Литвиненко [Литвиненки] 372/7 <32+11> ♂
w Литвиненко [Литвиненки] 383/7 <33+10> ♀ Наталия Николаевна Босюк (Михалевич) [Босюки] 
