Корній Григорович Огранович - جرد الجدول
From Rodovid AR
2
21/2 <1+1> ♂ Григорій Корнійович Огранович (Огронович, Корнієнко) [Ограновичі]الزواج: <2> ♀ Анна Леонтиевна Свечка (Огранович) [Свечки] و > 1710
الزواج: <3> ♀ Феодосія Дмитрівна Горленко (Огранович) [Горленки] م 1695? و > 1758
الخدمة العسكريّة: 1719 - 1751, Пирятинська сотня, Лубенський полк, Гетьманщина, сотник Пирятинський
الوفاة: 1757?, Пирятинська сотня, Лубенський полк, Малоросійське намісництво, Російська імперія
Ограновичі-Корнієвичі прийшли в Лубенський полк із Прилуцького козацького полку. В другій половині 17 століття родоначальник Лубенських і Пирятинських Ограновичів Корній Григорович одружився на дочці багатого чоловіка - "арендаря Лубенського" Івана Кулябки і переїхав із Прилук в Лубни. Його син Григорій одружився (1-им шлюбом) на дочці Лубенського полковника Леонтія Свічки. Поріднившись з багатими і поважними людьми, Ограновичі стали займати високі пости в полкових і сотенних урядах, швидко заволоділи багатьма земельними угіддями на Лубенщині та Пирятинщині.
3
151/3 <2+3> ♂ Павло Григорович Огранович [Ограновичі]الخدمة العسكريّة: Лубенський полк, [[значковий товариш]]
الزواج: <5> ♀ Тетяна Іванівна Добронизька (Огронович) [Добронизькі] م 1727 و 1749, Переяслав
الوفاة: 1753?, Гетьманщина
الزواج: <6> ♀ Ульяна Ивановна Романович (Огронович) [Романовичи] م 1724? و 1789?
الخدمة العسكريّة: 1737 - 1760, значковий товариш Пирятинської сотні
الخدمة العسكريّة: 1760 - 1763, Сотник Першої Пирятинської сотні, після полковий осавул
الوفاة: 1764
السكن: Великая Круча, Пирятинская сотня, Полтавская губерния, Гетманщина
الزواج: <8> ♂ Иван Ильич Александрович [Александровичи] م 14 سبتمبر 1720 و 1 يناير 1790
الوفاة: ~8 ديسمبر 1816, или 12 авг.
الوفاة: 6 ديسمبر 1727
الوفاة: > 1758
+ + +
Упокой, Боже, Олену і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяЧастина х.Березинщини, якою заволодів Григорій Григорович Огранович, в свій час одержала ім'я володаря - Григорівщина. Після нього вона дісталась його дітям: Левкові, Петрові та Євдокії Григоровичам Ограновичам. Левко Григорович свою частину передав своїй дочці Ганні Левковні, яка стала дружиною поручика Дмитра Івановича Боярського (тому ця маєтність деякий час носила назву "Боярщина").
Друга частина Григорівщини від Петра Григоровича та його сестри Євдокії Григорівни (яка не мала своєї сім'ї) перейшла дітям першого - мічману Миколі Петровичу і полковникові Іванові Петровичу Ограновичам. Ця частина не мала сталої назви, її називали хутором Сліпорідським, або Березинщинським, або Григорівщиною. Вперше Сліпорідсько-Іванівським він був названий в 1863 році, в період селянської реформи, коли оформлялись документи на продаж землі селянам поміщиком, полковником Іваном Петровичем Ограновичем (його брат Микола Петрович, мабуть, помер до 1863р. і вся маєтність залишилась за Іваном Петровичем). Його ім'я і було добавлено до слова Сліпорід: з тих пір хутір став називатись Сліпорід-Іванівкою. Наділялось землею 56 "ревізьких душ"(селян чоловічої статі, записаних при десятому народному переписові 1859р). В хуторі було всього селянських дворів - 24, із них піших господарств - 4, тяглих - 20. (Далеко не у всіх селах і хуторах був такий високий відсоток тяглих!). Селянам продавалось землі: присадибної - 14,65 десятин, вигонної -6,8 десятин, польової -113,5 десятин. В 1884 році маєтність значилась за І.П.Ограновичем, хоча його уже не було в живих. Оскільки Іван Петрович і його брат Микола Петрович не мали спадкоємців (вони не були одружені), то їх маєтність перейшла в інші руки.В 1913 році 139 десятин: землі.: Слі-порІД'Іванівки належало міщанину Шмигалю Івану Даниловичу, більше 100 десятин - поміщикам Яб-лунівським; За переписом населення: в 1900р. тут мешкало 3&1 душа обох статей/ в 1910р. - 379 душ, 1926 - 557 душ, 1939р. -562 душі. В1915р. ту^було 5 вітряків (млинів).
4
الزواج: <11> ♂ Костянтин Іванович Голуб [Голуби] و < 1700
الزواج: <12> ♂ Иван Ильич Скоропадский [Скоропадские] م 1646 و 3 يوليو 1722, Чернигов
الوفاة: 19 ديسمبر 1729
Після Меншикова Коропом до 1728 року володіла вдова гетьмана Скоропадського Анастасія Марківна. Ось що писав про цю непересічну українську жінку відомий історик П.Я.Дорошенко: „Обладая твердым характером, умом и деятельною натурою, она имела решительное влияние на мужа, и это обстоятельство сохранилось в народной памяти в поговорке: «Иван теля пасе, а Настя булаву несе». Гетманша Анастасия Скоропадская была из рода Марковичей и в молодости славилась красотою, а потому рано вышла замуж за генерального бунчучного Константина Голуба. Оставшись после него молодою вдовою, Анастасия Марковна около 1700 года вышла замуж вторично за бывшего в то время также генеральным бунчучным Скоропадского. Влияние деятельной Скоропадской на своего мужа особенно получило значение, когда он сделался гетманом. Не только гетман ничего не делал без совета своей жены, но даже и крутой нравом Петр Великий уважал гетманшу и не отказывал в ее просьбах. Конечно, сфера деятельности Анастасии Марковны распространялась преимущественно на интересы материальные и семейные, но есть указания, что она была не чужда и политическим делам Малороссии, с какою целью и сопровождала своего мужа в его поездках в Москву. Она устроила в Глухове богадельню при построенной ею и еѐ мужем церкви трех Анастасий и, оставшись вдовою, сама ухаживала за больными. Вместе с мужем она прекрасно обустроила находящийся в глуховском уезде Гамалеевский женский монастырь, дав ему значительное земельное имущество. После смерти мужа не потеряла своего влиятельного положения в тогдашнем малорусском обществе, а также успела удержать за собой имения своего мужа и располагать ими до своей смерти. Скончалась она 58 лет от роду (19 декабря 1729 г.) в Глухове, а погребена вместе с мужем в Гамалеевском монастыре”.
الزواج: <13> ♀ Ганна Іванівна Маковська [Маковські]
اللقب المميّز: 1714 - 1727, Полковник Лубенский
اللقب المميّز: 1729 - 1740, Генеральный Подскарбиий
الوفاة: 23 يناير 1747
الوفاة: 1774, Российская империя
الزواج: <14> ♀ Екатерина Степановна Томара (Маркович) [Томары] م 1703?
الخدمة العسكريّة: 1711 - 1713, Знатний військовий товариш
اللقب المميّز: 1719 - 1724, Полковий сотник Прилуцький
اللقب المميّز: 1721, Наказний полковник Прилуцький
الخدمة العسكريّة: 1724 - 1727, Бунчуковий товариш
الوفاة: 1737
Від Федора бере початок прилуцька гілка роду.
Сотник прилуцького та бунчукового товариша.الخدمة العسكريّة: 21 مارس 1709 - 1719, полковий сотник прилуцький
الخدمة العسكريّة: 1719 - 1724, полковий суддя прилуцький
الوفاة: 1724
у 1713 році неподалік від Прилук, у приміських Сорочинцях побудував рублену трибанною церков на честь Святого Миколая – Мирлікійського чудотворця. У ній була й родова усипальниця Маркевичів.
Отримав гетьманський універсал 1709 р. на с. Колесники, а в 1714 р. на містечко Переволочна [797, 16]. У 1710 р. купив ставок в с. Боршна і передав його Густинському монастирю [999, 138]. Усього отримав сім універсалів гетьмана Скоропадського на володіння, підтверджені царською грамотою 1718 р. Полковий суддя прилуцький (1719–1724).
Його дружиною була Софія Кондратьєва, її рідний брат Василь Кондратьєв — священик. Мабуть, мали відношення до переяславської гілки роду Кондратьєвих.
"Спочатку село було вільне, на уряд належне, а на початку XVIII ст. Прилуцький полковий суддя Іван Маркович захотів тут землі, оселив у Перервинцях на толоці "хуторець свой", у якому жило чотири, негодні до козачої служби, козачі сім'ї, і за свої "верные службы", одержав у 1718 р. від гетьмана Скоропадського на цей хутір універсал.
Бездітний суддя у 1724 р. відписав хутір Перервинці своєму племіннику Якову Марковичу і в дарчому записі зазначав:
“Того-раді і сельце моє Перервинці називаючеєся, в полку Лубенском, сотне Пирятинской обретаючоеся, которые ныне за верные мои к его императорскому величеству службы, от ясновельможного покойного пана гетьмана СКОРОПАДСКОГО універсалом его року 1718 месяца сентевря 3 дня пожаловано было, братаничеві моему пану Якову Марковичу отказую й записую, даби он, братанич мой, по смерти моей, оным сельцем Перервинцами вовсегда владел так, як і я за живота владею"."+ + +
Упокой, Боже, Параскеву і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяالخدمة العسكريّة: 1712, канцелярист Генеральної Військової Канцелярії
الخدمة العسكريّة: 1715 - 1740, Прилуцький [[полковий писар]]
الخدمة العسكريّة: 22 يناير 1741 - 1759, Прилуцький [[полковий обозний]]
الزواج: <19> ♀ Софія Андріївна Малама (Юзефович) [Малами] , 2
الوفاة: 1759, полковой писарь Прилуцкий с 1715 года
الخدمة العسكريّة: 1760 - 1770, обозний
الوفاة: > 1772
الوفاة: 1836
الزواج: <23> ♀ Елизавета Иосифовна Лысенко (Огранович) [Лысенко] م 1767?
الخدمة العسكريّة: 22 سبتمبر 1779, подпоручик
الوفاة: 19 أغسطس 1814
الزواج: <24> ♀ Анна Григорьевна [?] م 1762?
الخدمة العسكريّة: 1795, секунд-майор
الوفاة: < 1811
الخدمة العسكريّة: секунд-майор
الزواج: <25> ♀ Марфа Яковлевна Лизогуб (Александрович) [Лизогубы] م 1774 و 22 October 1839
الوفاة: 3 مايو 1830, Большая Круча, Полтавская губерния
الخدمة العسكريّة: капитан
الزواج: <26> ♀ Варвара Степановна Лукомская (Александрович) [Лукомские] م 1768
"Была одна из прекраснейших девиц в Малороссии". К 15 лет - толпа женихов.
В "Записках" её дочь Надежда писала: "Может быть, я забыла бы все свои гусарские замашки и сделалась обыкновенною девицею, как и все, если б мать моя не представляла в самом безотрадном виде участь женщины. Она говорила при мне в самых обидных выражениях о судьбе этого пола: женщина, по её мнению, должна родиться, жить и умереть в рабстве, что вечная неволя, тягостная зависимость и всякого рода угнетение есть её доля от колыбели до могилы; что она исполнена слабостей, лишена всех совершенств и не способна ни к чему; что, одним словом, женщина самое несчастное, самое ничтожное и самое презренное творение в свете!
Голова моя шла кругом от этого описания; я решилась, хотя бы это стоило мне жизни, отделиться от пола, находящегося, как я думала, под проклятием божиим."العمل: юрист
Огроновича замінив на сотництві Кирило Іванович Коченевський. Із указу від 20 вересня 1746 р. про його призначення видно, що він до того часу називався Виноградським і служив при дворі в Петербурзі півчим. За цю службу Коченевський одержав сотництво в Лохвиці, для чого попереднього сотника (очевидно, Огроновича) велено було «перевести».
Друга частина Григорівщини від Петра Григоровича та його сестри Євдокії Григорівни (яка не мала своєї сім'ї) перейшла дітям першого - мічману Миколі Петровичу і полковникові Іванові Петровичу Ограновичам. Ця частина не мала сталої назви, її називали хутором Сліпорідським, або Березинщинським, або Григорівщиною. Вперше Сліпорідсько-Іванівським він був названий в 1863 році, в період селянської реформи, коли оформлялись документи на продаж землі селянам поміщиком, полковником Іваном Петровичем Ограновичем (його брат Микола Петрович, мабуть, помер до 1863р. і вся маєтність залишилась за Іваном Петровичем). Його ім'я і було добавлено до слова Сліпорід: з тих пір хутір став називатись Сліпорід-Іванівкою. Наділялось землею 56 "ревізьких душ"(селян чоловічої статі, записаних при десятому народному переписові 1859р). В хуторі було всього селянських дворів - 24, із них піших господарств - 4, тяглих - 20. (Далеко не у всіх селах і хуторах був такий високий відсоток тяглих!). Селянам продавалось землі: присадибної - 14,65 десятин, вигонної -6,8 десятин, польової -113,5 десятин. В 1884 році маєтність значилась за І.П.Ограновичем, хоча його уже не було в живих. Оскільки Іван Петрович і його брат Микола Петрович не мали спадкоємців (вони не були одружені), то їх маєтність перейшла в інші руки.В 1913 році 139 десятин: землі.: Слі-порІД'Іванівки належало міщанину Шмигалю Івану Даниловичу, більше 100 десятин - поміщикам Яб-лунівським; За переписом населення: в 1900р. тут мешкало 3&1 душа обох статей/ в 1910р. - 379 душ, 1926 - 557 душ, 1939р. -562 душі. В1915р. ту^було 5 вітряків (млинів).
вона мала невеликі і знаходилася на правах домової церкви поміщика, до якої доступу селянам не було. Новозбудовану церкву приписано до Кохнівської.
Священним синодом 9 червня 1821 року Кохнівську парафію було скасовано і створено Свічківську з мурованою Миколаївською церквою. Церковне начиння із Кохнівської церкви було передано в Свічківську, перейшов туди на службу і священик Омелян Севастянович Кадянов. З тієї ж причини було закрито Сербенівську кладовищенську церкву, і все її обладнання також дісталося Свічківській церкві. Ця подія трапилась - дещо раніше - у 1818 році.
Служба у Кохнівській церкві фактично була припинена в кінці 1822 року, а богослужіння для парафіян почалося з 1823 року. Свічківська парафія була однією з найбільших на Пирятинщині - до неї ввійшли села Кохнівка, Остапівка, Хомовщина, а також Сербенівка, Чепурківка, Саївка, Мечет. Розміри ж церковного приміщення виявились надто малими. Тому постало питання про розширення існуючої церкви, або будівництво нової. Парафіяни стояли за те, щоб розібрати існуючу церкву і на її місці побудувати нову. Нащадки ж В.І. Олександровича були за те, щоб розширити існуючу. Це "змагання" тривало десятки років.
Та ось після виходу у відставку повертається в Кохнівку підполковник Іван Іванович Фабріціус, якого незабаром парафіяни обирають церковним старостою. Він почав вишукувати кошти для будівництва церкви з дзвіницею і допоміжними спорудами. Парафіяни пожертвували на будівництво церкви 8000 карбованців. Нарешті розпочалося спорудження дерев'яної церкви на новому місці. Поміщики Олександровичі, не згідні з будівництвом нової церкви, всіляко гальмували справу. Не вистачало й коштів. З цих причин будівництво йшло повільно. Завдяки тому, що І.І. Фабріціус з 3281886 року по 1889 рік обіймав посаду голови Пирятинської земуправи, повітове земство виділило 4000 карбованців для завершення будівництва Свічківської церкви.
І ось будівельні роботи закінчено. Очам парафіян постала церква на п'ять бань, що дадавало їй величі і краси. Поруч підносилась дзвіниця, споруджено було і сторожку. 18 травня 1891 року її освятили, почалися богослужіння. Але потрібно було оновити інтер'єр нової церкви. Тому в Переяславі був замовлений і виготовлений за 2600 карбованців дуже гарний на високому художньому рівні іконостас. Це була чотириярусна з бірюзовим фоном і позолочена споруда, що додавала службі урочистості і піднесеності. Для священика біля церкви було споруджено під залізним дахом дім на шість кімнат з кухнею.
Друга частина Григорівщини від Петра Григоровича та його сестри Євдокії Григорівни (яка не мала своєї сім'ї) перейшла дітям першого - мічману Миколі Петровичу і полковникові Іванові Петровичу Ограновичам.
5
561/5 <20+14> ♂ Григорий Маркович [Марковичи Прилуцкие]الزواج: <33> ♀ Євфросинія Федорівна Думитрашко-Райча (Маркович) [Дмитрашко-Райчі]
الزواج: <34> ♀ Марфа Семёновна Романова [Романовы]
الزواج: <35> ♀ Анастасія Іванівна Ломиковська (Маркевич) [Ломиковські] و < 1737
الزواج: <38> ♀ Елена Павловна Полуботок (Маркевич) [Полуботки] م 1696? و 23 ابريل 1745
اللقب المميّز: 1721, Бунчуковый товарищ
اللقب المميّز: 1721, Наказной Лубенский полковник
اللقب المميّز: 1723 - 1735, Наказной Лубенский полковник
الزواج: <39> ♀ Марія Прохорівна Митькевич (Яворська, Маркович) [Митькевичі] و 1790
الوفاة: 20 نوفمبر 1770, Поховали його у родинному маєтку в селі Сварковому неподалік від колишньої гетьманської столиці, міста Глухова
"Бездітний суддя у 1724 р. відписав хутір Перервинці своєму племіннику Якову Марковичу і в дарчому записі зазначав: “Того-раді і сельце моє Перервинці називаючеєся, в полку Лубенском, сотне Пирятинской обретаючоеся, которые ныне за верные мои к его императорскому величеству службы, от ясновельможного покойного пана гетьмана СКОРОПАДСКОГО універсалом его року 1718 месяца сентевря 3 дня пожаловано было, братаничеві моему пану Якову Марковичу отказую й записую, даби он, братанич мой, по смерти моей, оным сельцем Перервинцами вовсегда владел так, як і я за живота владею"."
"Яков Маркович, оселивши біля Перервинця слободи Мечеть, Малу Мечеть, Дьогтярі, почав наносити козакам і селянам Перервинця великі обіди і розорення. Частина козаків, не стерпівши гніту панів Марковичів, почала тікати в нейтральну частину на правий берег Дніпра.
Козак Радіон Солоха в 1743 р. “з женою и єдною женска полу дитиною сошол в Полшу, губернии Смелянской, село Вязовку.", а в 1755 р. козак "Лук'ян Пилипенко з женою и двома мужеска полу детьми сошол в село Хлыстуновку".
У 1761 р. прості козаки Перервинця Василь Крутень, Тимофій Жила, Никон Шевченко та інші скаржились на утиски пана Марковича і зазначали, що "оний МАРКОВИЧ несносные обиди разорения, як то забаром в нас собственных сенов и разного хлеба, разорением наших жилых домов, насильным отнятием и присвоением ... наших пахотных и сенокосных ... земель, выбытием стадами его МАРКОВИЧА пашен... засеянием ... на наших козачих нивах своего хлеба… не малое утесмение нам учинил и от нашего владения совсем нас выгоняет..."
Щоб швидше розбагатіти, Маркович посилив гніт козаків і селян Перервинця, рубав чужі ліси, захоплював землі, греблі, посилав свого старосту і слуг на поля Кохнівки і наказував бити кохновчан, забирати в них коней, волів і відводити їх у його маєток. Козаки і селяни Перервинця не мирились з своєю тяжкою долею. Вони часто виступали проти утисків панів Марковичів і боронили свою землю і права.
У 1771 р. вдова Якова Марковича Марія, якій від чоловіка перейшло село Перервннці, скаржилась уряду:
"з села Перервинець козаки атаман ПАВЛО ПИЛИПЕНКО, МИХАЙЛО і ДАНИЛО ПИЛИПЕНКИ, ГРИГОРІЙ ШЕВЧЕНКО ... с протчими товарищи, коих за многолюдством и наглостном нападении ґвалтовного, и узнать было невозможно, во мвогом числе на сенокосные дачи мои, при куренной могиле, напали ґвалтом, забрали скот и других разных вещей до себе, а економа сказали, що вб'ють"."الزواج: <40> ♂ w Іван Федорович Чарниш (Чорниш, Черниш) [Чарниші] و 10 ديسمبر 1728, 2-я жена
До складу фамільного архіву Милорадовичів [44, с.158-164] потрапили папери родини Чарнишів, серед них заповіт гадяцького полковника Івана Чарниша [45, с.1-2], його вдови Євдокії Костянтинівни [45, с.2-6], військового канцеляриста Якова Чарниша [45, с.18-20].
الخدمة العسكريّة: бунчуковий товариш
الزواج: <41> ♀ Анна Ивановна Кондратьева (Маркович) [Кондратьевы] م 1705 و 1729
الوفاة: 1728
الزواج: <42> ♂ Пётр Петрович Толстой [Толстые] م < 1686 و 24 October 1728, В своєму щоденнику Яків Маркович запише (1718 р.) про те, що, коли тітка разом з чоловіком їздили до Санкт-Петербурга та Москви, то «на Москве, в
الوفاة: 13 مارس 1733, (старый стиль)
الخدمة العسكريّة: бунчуковый товарищ
الزواج: <43> ♀ Марфа Семеновна Березовская (Маркович) [Березовские] و 1779
الوفاة: 27 مايو 1754
الزواج: <44> ♀ Евфросиния Андреевна Жуковская (Маркович) [Жуковские] م < 1730
الوفاة: 1758?
الزواج: <45> ♀ Уляна Андріївна Горленко (Маркевич) [Горленки]
اللقب المميّز: 1759, Російська імперія, бунчуковий товариш
الوفاة: 1778?, Російська імперія
الزواج: <47> ♀ Зиновия Акимовна Горленко (Маркович, Черныш) [Горленки] و < 1755
الوفاة: 1738
Зиновия Акимовна Горленко, упомин.1755 жена
1) Семена Андреевича Марковича, (ум.1738), сотника Роменского с 1731
الخدمة العسكريّة: войсковый товарищ
الزواج: <50> ♀ Мотрона Юріївна Троцька (Галенковська) [Троцькі]
Ж. (с 1789 г.) Марфа Степановна Томара, дочь Степана Васильевича Томары (род. 2.08.1719 г. в х. Коврае, с 1737 г. бунчуковый товарищ, с 1784 г. коллежский советник, + до 6.06.1794 г.) и Анны Васильевны Кочубей (дочь полковника Полтавского, вышла замуж против воли отца, за что лишена наследства).
Повітовий маршал полтавського дворянства Павло Іванович Булюбаш в с.Гриньки Полтавської губернії теж мав великий маєток. Як підкреслює О.Лазаревський, П.І.Булюбаш “пользовался уваженіемъ и почётомъ въ своёмъ дворянскомъ округу”. О.Лазаревський описує садибу й будинок П.І.Булюбаша: “Маршальская комната, по обычаю того времени, была увешана по стенамъ портретами Богдана Хмельницкаго и бывшихъ после него гетмановъ малороссійскихъ, а также и другихъ народныхъ героевъ; тутъ же висело по стенамъ и старинное, оправленное въ серебро и бронзу козачье и турецкое оружіе, тутъ и аттрибуты бывшей козачьей власти, бунчукъ и булава”. У 30-ті роки XIX ст. повітовий маршал П.І.Булюбаш переїхав з родиною з с.Гриньки до м.Лубен і “перевёз весь дом с музыкантами, прислугою, охотниками, рыбалками, пушками и пр.”, оскільки він будував тут повітову аптеку.
العمل: 1772 - 1773, подсудок Прилуцкого земского суда
الزواج: <54> ♂ Василь Степанович Чернов [Чернови] م 1776, Сарапул, Вятская губерния, Российская империя, Вознесенский собор
fact 1: 17 سبتمبر 1806, Російська імперія, ночью сбежала вслед за казачьим полком, переодевшись в казачий мундир
السكن: 1807 ? 1808, Сарапул, Российская империя, уехала в Сарапул к отцу, прожила там более двух лет
fact 2: 1811, Российская империя, вновь явилась в полк (Литовский уланский полк)
fact 3: مايو 1813, Российская империя, снова появилась в действующей армии и приняла участие в войне за освобождение Германии, отличившись при блокаде крепости Модлина и взятии города Гамбурга
fact 4: 1816, Российская империя, уступив просьбам отца, вышла в отставку в чине штабс-ротмистра и пенсионом и жила то в Сарапуле, то в Елабуге
السكن: 1826, Елабуга, Вятская губерния, Российская империя, поселилась у своего брата
fact 5: 1836, Российская империя, отправилась в Петербург, чтобы издать «Записки кавалерист-девицы»
fact 6: 1836 - 1840, Российская империя, кроме «Записок» увидели свет многие произведения Дуровой. Их печатали «Современник», «Библиотека для чтения», «Отечественные записки» и другие крупные столичные журналы. Вышли несколько ее книг, четыре тома повестей и рассказов. Но все же именно «Записки» сделали Дуровой имя и славу одной из первых писательниц.
أخرى: 1840 ? 1841, Российская империя, последний раз она побывала в Петербурге
السكن: 1841 - 1866, Елабуга, Вятская губерния, Российская империя
الوفاة: 21 مارس 1866, Елабуга, Вятская губерния, Российская империя, (2 апреля по нов. ст.) (ныне - респ. Татарстан)
الدفن: 24 مارس 1866, Елабуга, Вятская губерния, Российская империя, Троицкое кладбище
Изображение:Надежда Дурова в детстве.jpg
Надежда Дурова в детстве |
Изображение:Надежда Дурова в молодости.jpg
Надежда Дурова в молодости |
Изображение:Надежда Дурова (обложка книги).jpg
Надежда Дурова (обложка книги) |
Изображение:Портрет молодой Дуровой в мундире (рисунок).jpg
Портрет молодой Дуровой в мундире (примерно 1806) |
Изображение:Портрет Дуровой в мундире (овал), около 1816.jpg
Портрет Дуровой в мундире, около 1816 |
Изображение:Н.А. Дурова, 1837. Рис. В. И. Гау.jpg
Н.А. Дурова, 1837. Рис. В.И. Гау |
Изображение:А.Брюллов Портрет Н.А. Дуровой, 1839. гравюра на стали (литография).jpg
А.Брюллов. Портрет Н.А. Дуровой, 1839 (литография) |
Изображение:Durova11.jpg
Художник В.И.Куделькин. «Портрет Н.А.Дуровой». 1953 г. |
Изображение:Image003 Дурова.jpg
Фотография Н.А. Дуровой |
Изображение:Дурова Н.А.jpg
Фотография Н. А. Дуровой (около 1860—1865 г.г.) |
Изображение:Музей-усадьба Н.А. Дуровой.jpg
Музей-усадьба Н.А. Дуровой |
Изображение:Музей-усадьба Н.Дуровой в Елабуге.jpg
Музей-усадьба Н.Дуровой в Елабуге |
Изображение:Музей-усадьба.jpg
Музей-усадьба Н.А.Дуровой в Елабуге. Здесь Надежда Андреевна прожила более 30 лет. |
Изображение:Н.А. Дурова.jpg
Н.А. Дурова |
Изображение:Памятник Н.Дуровой.jpg
Памятник Н.Дуровой в г. Елабуге: кавалерист-девица на боевом коне |
Изображение:Памятник Дуровой.jpg
Памятник Н.Дуровой |
Изображение:Могила Дуровой.jpg
Могила Н.Дуровой в г. Елабуге |
Изображение:Мраморный бюст кавалерист-девицы в городском парке Елабуги.JPG
Мраморный бюст кавалерист-девицы в городском парке Елабуги, 1962 г. |
Изображение:Памятный знак Дуровой в Сарапуле.jpg
Памятный знак Дуровой в Сарапуле |
В середине тридцатых годов 19 века Н.А. Дурова стала очень популярной в Санкт-Петербурге. О ней говорил свет, ее наперебой приглашали. Она простодушно верила в искренность комплиментов. И зря. Свет переменчив, скоро пришло одиночество, и Дурова уехала к себе и Елабугу.
урова хорошо прижилась в Елабуге, на Московской улице, в одноэтажном трехоконном домике против каланчи.
Любила и жалела животных. Биографы констатируют, что в Елабуге Дурова совсем перестала писать. Как отрезало. Даже дневников не вела. Зато не чуралась женского рукоделия: вышивала бисером, а еще рисовала.
По рассказам, старость не согнула Дурову. На восьмом десятке она ходила упруго, не задыхаясь.«12 апреля 1844г. в день именин І. Г. Волховской, в Мосевке было большое празднество (150 чел. гостей, в т. ч. Т. Г. Шевченко). Между прочими увеселениями была устроена лотерея в пользу некоей Александры Ивановны Шостак, или как ее обыкновенно называли Шостачка (которая здесь присутствовала тоже). Разыгрывался портрет зтой госпожи. История его следующая. А. Й. Шостка представляла особенньїй тип того времени, нечто вроде Марьи Дмитровны Ахросимовой в романе «Война й мир». Зто была небогатая дворянка, вдова бригадира, без особенного образования, но с острым умом й с врожденным тактом. Все очень любили ее за ее весельїй нрав, и потому не было именин, свадьбы, крестин и вообще каких-либо празднеств, на.которые не звали бы Шосточку. Приехавши куда-нибудь, она часто оставалась на несколько дней и в награду за сообщенные новостишки й хозяйственные советы получала всегда разные подарки в виде сьестных припасов и всяких вещей. Едва успевала Шосточка привести все зто добро в свой «курень», как уже приезжал чей-нибудь зкипаж за нею, и она снова летела собирать медь и увеселять своих покровителей. Часто, конечно, ей приходилось использовать роль свахи. Словом она бьіла везде желанной гостьей, являлась для каждого нужным человеком. В 1843г. с ней приключилась беда: архиерей дал ей книгу для сбора пожертвований на одну церковь (Мабуть, на будову Успенської церкви в м. Пирятині, яка згоріла в 1841 р. «до основания от громового удара». Прим, авт.); она собрала 50 руб., но тут-то и попутал ее грех - взяла да й растратила чужие деньги. Положение было, конечно, пренеприятное, и вот она, чтобы выкрутиться из него, призналась как-то у Закревских во всем чистосердечно й просила помочь ей. В. А. Закревский увидел в зтом отличньїй случай позабавиться и потому на ее слезное признание отвечал: «Я вам помогу, душенька Александра Ивановна, но для зтого нужно, чтобы вы согласились на моє предложение - пускай Тарас снимет портрет с вас во весь рост, как есть, с животиком й прелестными ножками; об остальном не спрашивайте: зто уж мое дело». Нужно сказать, что Шосточка бьша огромного роста, толстая й неуклюжая, Шосточка согласилась, и Шевченко сделал ее портрет: был представлен сад, клумба роз й Шосточка, идущая по усыпанной песком дорожке под зонтиком в черном шелковом платье, несколько подхваченном к верху, чтобы видны были ноги, и в белом чепчике. Сходство портрета с оригиналом было поразительно; в художественном отношении эта работа Т. Г. Шевченко отличалась замечательною тщательностью отделки. Величиною портрет был с аршин в высоту й четверти 3 в ширину.
12 января дешевьые лотерейные билеты быстро разошлись по рукам, собранная сумма с излишком покрьіла растраченную Шосточкой сумму й была тотчас же передана в ее распоряжение; портрет же вьіиграла моя бабушка (Марія Давидівна Александрович, владарка В.Кручанської маєтності до 1886р.- Прим.авт.) Но увь! Одна ее знакомая, некая Анна Корнеевна Огранович, двоюродная сестра Шосточки (Анна Корнеевна в действительности бьшая троюродной сестрой Шосточки и жила в х.Саловке, - Прим.авт.), после бесконечных просьб просто вынудила подарить ей портрет. А.К.Огранович уже несколько лет как умерла, й работа кисти нашего великого позта пропала бесследно. Предположительно, что Огранович А.К. подарила портрет своим родствен никам, у которьіх потом сгорел дом й в нем, быть может, и художественное произведение Тараса Григорьевича".
Олександра Іванівна, не маючи спадкоємців, в 1843р. продала Пологівську маєтність полковникові Миколі Івановичу Вільяшову, але продовжувала тут мешкати до 1852р. Близько 1859р. Микола Іванович вийшов у відставку і став жити з сім'єю в цьому хуторі. В період селянської реформи договір на продаж землі селянам складала його дружина Софія Петрівна (в 1863р.). Землею наділялась 61 "ревізька душа" в загальній кількості: присадибної - 6,045 десятин, польової - 40,54 десятин.
caste: потомственный дворянин
الخدمة العسكريّة: капитан-лейтенант
الزواج: <56> ♀ Надежда Семеновна Горленко (Александрович) [Горленки] م 1800?
الخدمة العسكريّة: 25 يناير 1823, капитан-лейтенант в отставке
الخدمة العسكريّة: Російська імперія, офицер уланского полка
الزواج: <57> ♀ Александра Михайловна Короткова (Дурова) [Коротковы]
العمل: 1825 - 1829, Сарапул, Вятська губернія, Російська імперія, городничий
أخرى: أغسطس 1829 - سبتمبر 1829, Російська імперія, встречался с Пушкиным на Кавказских минеральных водах
العمل: 1831 - 1835, Єлабуга, Вятська губернія, Російська імперія, городничий
العمل: 1839 - 1840, Сарапул, Вятська губернія, Російська імперія, городничий
الوفاة: > 1860, Російська імперія
الوفاة: 1838
Частина х.Березинщини, якою заволодів Григорій Григорович Огранович, в свій час одержала ім'я володаря - Григорівщина. Після нього вона дісталась його дітям: Левкові, Петрові та Євдокії Григоровичам Ограновичам. Левко Григорович свою частину передав своїй дочці Ганні Левковні, яка стала дружиною поручика Дмитра Івановича Боярського (тому ця маєтність деякий час носила назву "Боярщина").
Друга частина Григорівщини від Петра Григоровича та його сестри Євдокії Григорівни (яка не мала своєї сім'ї) перейшла дітям першого - мічману Миколі Петровичу і полковникові Іванові Петровичу Ограновичам. Ця частина не мала сталої назви, її називали хутором Сліпорідським, або Березинщинським, або Григорівщиною. Вперше Сліпорідсько-Іванівським він був названий в 1863 році, в період селянської реформи, коли оформлялись документи на продаж землі селянам поміщиком, полковником Іваном Петровичем Ограновичем (його брат Микола Петрович, мабуть, помер до 1863р. і вся маєтність залишилась за Іваном Петровичем). Його ім'я і було добавлено до слова Сліпорід: з тих пір хутір став називатись Сліпорід-Іванівкою. Наділялось землею 56 "ревізьких душ"(селян чоловічої статі, записаних при десятому народному переписові 1859р). В хуторі було всього селянських дворів - 24, із них піших господарств - 4, тяглих - 20. (Далеко не у всіх селах і хуторах був такий високий відсоток тяглих!). Селянам продавалось землі: присадибної - 14,65 десятин, вигонної -6,8 десятин, польової -113,5 десятин. В 1884 році маєтність значилась за І.П.Ограновичем, хоча його уже не було в живих. Оскільки Іван Петрович і його брат Микола Петрович не мали спадкоємців (вони не були одружені), то їх маєтність перейшла в інші руки.В 1913 році 139 десятин: землі.: Слі-порІД'Іванівки належало міщанину Шмигалю Івану Даниловичу, більше 100 десятин - поміщикам Яб-лунівським; За переписом населення: в 1900р. тут мешкало 3&1 душа обох статей/ в 1910р. - 379 душ, 1926 - 557 душ, 1939р. -562 душі. В1915р. ту^було 5 вітряків (млинів).
Частина х.Березинщини, якою заволодів Григорій Григорович Огранович, в свій час одержала ім'я володаря - Григорівщина. Після нього вона дісталась його дітям: Левкові, Петрові та Євдокії Григоровичам Ограновичам. Левко Григорович свою частину передав своїй дочці Ганні Левковні, яка стала дружиною поручика Дмитра Івановича Боярського (тому ця маєтність деякий час носила назву "Боярщина").
Друга частина Григорівщини від Петра Григоровича та його сестри Євдокії Григорівни (яка не мала своєї сім'ї) перейшла дітям першого - мічману Миколі Петровичу і полковникові Іванові Петровичу Ограновичам. Ця частина не мала сталої назви, її називали хутором Сліпорідським, або Березинщинським, або Григорівщиною. Вперше Сліпорідсько-Іванівським він був названий в 1863 році, в період селянської реформи, коли оформлялись документи на продаж землі селянам поміщиком, полковником Іваном Петровичем Ограновичем (його брат Микола Петрович, мабуть, помер до 1863р. і вся маєтність залишилась за Іваном Петровичем). Його ім'я і було добавлено до слова Сліпорід: з тих пір хутір став називатись Сліпорід-Іванівкою. Наділялось землею 56 "ревізьких душ"(селян чоловічої статі, записаних при десятому народному переписові 1859р). В хуторі було всього селянських дворів - 24, із них піших господарств - 4, тяглих - 20. (Далеко не у всіх селах і хуторах був такий високий відсоток тяглих!). Селянам продавалось землі: присадибної - 14,65 десятин, вигонної -6,8 десятин, польової -113,5 десятин. В 1884 році маєтність значилась за І.П.Ограновичем, хоча його уже не було в живих. Оскільки Іван Петрович і його брат Микола Петрович не мали спадкоємців (вони не були одружені), то їх маєтність перейшла в інші руки.В 1913 році 139 десятин: землі.: Слі-порІД'Іванівки належало міщанину Шмигалю Івану Даниловичу, більше 100 десятин - поміщикам Яб-лунівським; За переписом населення: в 1900р. тут мешкало 3&1 душа обох статей/ в 1910р. - 379 душ, 1926 - 557 душ, 1939р. -562 душі. В1915р. ту^було 5 вітряків (млинів).
Музичні колективи утримували також представники козацької старшини Булюбаші, Лизогуби, Галагани, Томари, Селецькі, Лукашевичі та інші. Так, родич М. Лисенка Петро Булюбаш ще на початку XIX ст. утримував духовий оркестр, який грав під час панських сніданків та обідів, а також на балах, де поміж витонченими європейськими танцями лунали "метелиця" і "журавель". Оркестрова музика в панських маєтках – це не тільки серйозні симфонічні твори, а й танцювальна музика, яка лунала на чисельних балах та танцювальних вечорах. Улюбленими танцями панської верхівки були й українські народні танці – "метелиця", "голубець", "козачок", "горлиця", "журавель". О. Васюта зазначає, що названі українські танці виконувались на петербурзьких балах у XIX ст. [1, 53]. Т. Шеффер свідчить, що "горлицю" танцювали в Кибинцях у Д. Трощинського, а у Булюбаша в Гриньках – "метелицю" і "журавля".
Дві музичні стихії виколисували змалечку майбутнього композитора. Одна – класична – у родині, яка добре пам'ятала кріпацький оркестр материного діда Петра Булюбаша.
в 1730-1752 - генральный есаул
+ + +
Упокой, Боже, Якова і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяМихаил Варфоломеевич,
сын его Василий,
жена Василия - Елена Трофимовна.
Дети их:
Георгий, Михаил, Мария.
6
1111/6 <55+44> ♀ Татьяна Маркович [Марковичи Прилуцкие]الزواج: <73> ♂ Павло Іванович Фіалковський [Фіалковські] و 1748
الوفاة: Малоросія, Російська імперія
الزواج: <74> ♀ Мария Павловна Милорадович (Галенковская) [Милорадовичи] , Российская империя
الزواج: <75> ♀ Марія Іванівна Скаржинська (Діаковська) [Скаржинські] م 1777
الوفاة: 1742
الزواج: <77> ♂ Андрій Іванович Войцехович [Войцеховичі] م 1717? و 1786 ? 1799
الوفاة: 1745
الزواج: <78> ♀ Евдокия Львовна Измайлова (Толстая) [Измайловы] م 25 مارس 1731 و 29 مايو 1794
اللقب المميّز: 6 يونيو 1760 -, граф
الوفاة: 21 يناير 1792
الدفن: >21 يناير 1792, Донской монастырь, Москва
الزواج: <79> ♂ Іван Олексійович Салтиков [Салтикови] م 1716? و 1773, Санкт-Петербург, Российская империя
الوفاة: 1745
الخدمة العسكريّة: бунчуковый товарищ
الزواج: <81> ♀ Наталья Васильевна Максимович (Маркович) [Максимовичи] م 1735
الزواج: <81!> ♀ Наталья Васильевна Максимович (Маркович) [Максимовичи] م 1735
الوفاة: 1787 ? 1797
العمل: [[коллежский асессор]]
عدّ الأطفال: бездетный
الزواج: <82> ♀ Осиповна Гнедич (Маркович) [Гнедичи]
الوفاة: 24 يوليو 1750
الوفاة: 26 مارس 1790, Домонтово
Маркович Іван Семенович (1728-1790), якому в спадщину дістались Кулажинці і Короваї, після смерті його діда Андрія Марковича (1747 р.) (а його батько Семен Андрійович загинув від дизентерії в Кримському поході 1738 р.) вів судові справи проти Свічок за с. Короваї. Він сам був суддею, тому уміло ухилявся від виконання судових рішень.
Об'являючи про свою незгоду з постановою суду і про подачу апеляції, він довго1 затягував з її подачею. В 1753 р. генеральний суд виніс постанову, а генеральна канцелярія її підтримала, в 1754 р. згідно з цією постановою спірна земля ділилась на дві рівні частини: лівобережна частина Сирої Оржиці разом з селом Короваї поверталась Свічкам, а правобережна частина Короваївської маєтності разом з новим хутором Глибокий Яр залишалась Марковичам. (Для урівноваження кількості посполитих в обох частинах, невелику частину села Короваїв суд залишав також за Марковичами).
До речі, ця постанова Генерального суду 1753 р. (підтримана генеральною канцелярією в 1754 р.) майже через 40 років (в 1792 р.) царицею Катериною II визнана справедливою і остаточною, і вона веліла судом привести її до виконання. А І. С. Маркович постанови генерального суду не визнавав, подавав апеляції, ініціював нові судові розгляди... Він разом з сім'єю продовжував жити «на передньому краї боротьби» - в селі Короваях.
І тільки в 1773 р. він з сім'єю виїхав із Короваїв. Де він оселився після Короваїв? Його дід Андрій Маркович в свій час неодноразово приїздив в своє село Кулажинці, де була поміщицька садиба, і проживав там. Кращого місця для проживання Івана Семеновича і його сім'ї, уже обжитого його предками, не було. Але неспокійна, войовнича душа Івана Семеновича була налаштована на боротьбу, а значить - треба йому знаходитись ближче до «переднього краю».
І тому після Короваїв він деякий час проживав в хуторі Глибокий Яр. Про це свідчать записи в Метричних книгах Миколаївської церкви села Кулажинець. В Метричній книзі за 1781 рік записано: «9 липня в жителів Яровського (хутора) Івана Семеновича Марковича та його дружини Тетяни Федорівни народився син Федір». А в Метричній книзі за 1782 рік є такий запис: «1 грудня померла дочка Марія жителя Яровського (хутора) Івана Семеновича Марковича.»
Для сім'ї Івана Семеновича в х. Глибокий Яр, мабуть, заздалегідь була споруджена панська садиба на тому самому місці, де через 35 - 40 років поселився Павло Іванович Гребьонкін з сім'єю, і де народився наш великий земляк Євген Павлович Гребінка.
Звичайно, Іван Семенович і його сім'я жили і в Кулажинцях. А помер він в м. Домонтово. В Золотоніському повіті, м. Домонтово і х. Гайворонщині Іван Семенович мав невеликі маєтності. Про нащадків І.С. Марковича розповів Лубенський історик М.Г. Астряб в своїй праці «Старая Полтавщина и 100-летняя тяжба Марковичей со Свечками и Пасютами(1720 - 1827 гг.)»
У І.С. Марковича було троє дітей (Астряб не бере в рахунок дітей Івана Семеновича, які померли малолітніми): Іван (народ. 1757 р.), Петро (народ. 1758 р.) і Ганна (народ 1769 р.) Іван був аудитором при Малоросійській Колегії, і клопочучи по судовим справам батька, помер в Петербурзі в 1783 р. Після його смерті осталась вдовою його дружина Ганна Іванівна з трьохлітнім сином Василем.
Вдова потім вдруге вийшла заміж за єлизаветградського поміщика Івана Керстіна. Раніше батька помер і другий син Петро, залишивши малолітню дочку Ганну, яка потім вийшла заміж за Павла Івановича Гребьонкіна. Під час смерті І.С. Марковича із його дітей була живою тільки дочка Ганна, дружина Василя Костянтиновича Лизогуба.
Дочка старалась бути безвідлучно з батьком перед його сконанням. Із грудня місяця 1789 р. І.С. Маркович постійно втрачав пам'ять. Його дочка цим користалась для закріплення за собою всього батьківського майна. Вона «влаштувала» заповіт батька, за яким він відписував дочці всю свою «движимость и благоприобретеннные им имения», а померлих синів позбавляв спадщини за неслухняність і інші їх хиби.
На спадкоємні батькові маєтності вона оформила «купчую крепость», за якою Іван Семенович Маркович за 80000 крб. «продавав» своїй дочці Ганні Іванівні Лизогуб всі свої маєтності, одержані ним в спадщину. Коли хворий батько прийшов до пам'яті і довідався про витівки дочки, то він вигнав її з дому і розстроїв всі її плани.
26 березня 1790 року помер Іван Семенович. Дочка поховала його в м. Домонтово і заволоділа всією «движимостью», яку найшла при батькові і почала вести клопотання на одержання у власність всього батькового майна.
в 1766-м — в премьер-майоры и 1-го января 1770 года — в подполковники Московского карабинерного полка, в 1772 году в его команде находился особый лодочный отряд из запорожцев. В 1765—1769 годах Якубович участвовал в работах по генеральной описи Малороссии, произведённой графом П. А. Румянцевым, причём ему поручена была опись Переяславского казачьего полка. Графом Румянцевым обращено было внимание на Якубовича, и он в 1773 году, будучи «от армии полковником», был назначен Малороссийским Прилуцким полковником.
Из последующей служебной деятельности Якубович известно его участие в подавлении Пугачевского бунта, когда он был начальником особого тысячного малороссийского войска, посланного в 1774 году в Казанскую и Оренбургскую губернии и пробывшего там до 1781 года. С упразднением в 1781 году полкового управления Малороссии Якубович продолжал службу в великорусских полках и 23 июня 1783 года был произведён в генерал-майоры, но в 1788 году он находился уже в отставке, живя в Прилуцком уезде, где у него было 317 душ крестьян.الزواج: <85> ♀ Варвара Іванівна Кулябка (Маркович) [Кулябки] و < ابريل 1817
الخدمة العسكريّة: 1766, Бунчуковый товарищ
اللقب المميّز: 1783, Коллежский асессор
العمل: 1784, Заседатель Прилуцкого уедного Суда
الوفاة: 1802?
الزواج: <87> ♀ Елизавета Васильевна Кочубей (Маркович) [Кочубеи] م 1744 و 8 ابريل 1800
الوفاة: 1814
+ + +
Упокой, Боже, козачку Твою Анастасію і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші козаки Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія
اللقب المميّز: 12 ديسمبر 1809, Російська імперія, граф
الوفاة: 14 فبراير 1818, Російська імперія
الدفن: 18 فبراير 1818, Федорівський храм Олександро-Невської лаври, Санкт-Петербург, Російська імперія
الزواج: <90> ♀ Анастасія Петрівна Забіла (Маркович) [Забіли] م 1756? و 12 ديسمبر 1824
الوفاة: < 1829, село Сваровка
الزواج: <53!> ♀ Евдокия Константиновна Лисаневич (Лесаневич) (Огранович, Гудович) [Лисаневичи] م 22 مارس 1747, ІІ, Сорочинці, Прилуцький повіт
الخدمة العسكريّة: 1798, генерал-лейтенант
اللقب المميّز: 12 ديسمبر 1809, граф
الوفاة: 1819
الدفن: Троицкая церковь, с.Разрытое, Мглинский уезд
التعميد: 11 يوليو 1753
الزواج: <91> ♂ Яков Никитич Мандрыка [Мандрыки] م 1749? و > 1847, Прилуки, Прилуцкий полк, Гетманщина
الزواج: <92> ♀ Марина Фёдоровна Гулак (Искра) [Гулаки] م 1754?, Переяслав, Переяславский полк, Малороссийская губерния, Российская империя
Ж. – Мария ___, дочь дворянская [*]. [Было: Ж. – Марина Федоровна Гулак, вероятно – дочь полкового есаула].
التعليم: Санкт-Петербург, Пажеский корпус
الخدمة العسكريّة: 1790, полковник Киевского карабинерного полка
الخدمة العسكريّة: 1795, бригадир
الخدمة العسكريّة: 1796, генерал-майор в отставке
الوفاة: 1806
الخدمة العسكريّة: значковий товариш
أخرى: титулярный советник
الزواج: <93> ♀ Мария Ивановна Синьоок (Искра) [Андриевские-Синьооки]
الميلاد: 19 أغسطس 1783, Санкт-Петербург, Российская империя, Начал военную службу сержантом в Лейб-гвардии Измайловском полку
الزواج: <94> ♀ Варвара Григорьевна Горленко (Гудович) [Горленко] م 1768, Санкт-Петербург, Российская империя
الميلاد: 1790?, Киев, Российская империя, Полковник Киевского кирасирского полка
العمل: 20 ابريل 1792 - 18 October 1797, Во время войны 1-й антифранцузской коалиции командовал кавалерийской бригадой
الخدمة العسكريّة: 11 October 1797, Произведён в генерал-майоры с назначением шефом Каргопольского драгунского полка
العمل: 1798 - 25 مارس 1802, Во время войны 2-й антифранцузской коалиции командовал кавалерийской бригадой
الخدمة العسكريّة: 27 سبتمبر 1799, генерал-лейтенант
العمل: 18 سبتمبر 1800, Вышел в отставку. Помещик Новгород-Северского уезда Черниговской губернии
العمل: 4 يونيو 1801, Снова принят на службу и определён состоять по армии
العمل: 26 نوفمبر 1804, Награждён орденом Св. Георгия 4-й степени (№ 1554)
العمل: 19 مارس 1806, Вновь уволен в отставку с мундиром
اللقب المميّز: 12 ديسمبر 1809, граф
العمل: يوليو 1812, Избран начальником Черниговского ополчения, которое использовалось для обороны Черниговской губернии «от вторжения неприятельских шаек со стороны губерний Могилёвской и Смоленской»
العمل: October 1812, Начальник объединённого Черниговско-Полтавского ополчения, командовал частями ополчения в ходе боёв за Чечерск, Рогачёв и Рославль, участвовал в блокаде Могилёва и боях по ликвидации остатков французских войск на завершающем этапе Отечественной войны 1812 года
الوفاة: 1841
الزواج: <95> ♂ Иван Иванович Кулябка [Кулябки] و < 1784
عدّ الزواج: 24 مايو 1758, 1-я жена Ивана Ивановича
اللقب المميّز: 12 ديسمبر 1809, граф
الوفاة: 1821
أخرى: Надворний радник
العمل: письменник
الزواج: <96> ♀ Мария Александровна Бастидон (Галенковская) [Бастидон]
الوفاة: 1815
الزواج: <97> ♀ Юстиния Ивановна Юматова (Миклашевская) [Юматовы]
الوفاة: 1785
اللقب المميّز: коллежский советник
التعليم: < 1818, был определён на учёбу в Императорский Военно-сиротский дом, откуда был выпущен в чине 14-го класса в возрасте 16 лет по состоянию здоровья
الزواج: <99> ♀ Анна Михайловна Бельская (Чернова) [Бельские] م 1811c و 1848, Санкт-Петербург, Измайловский собор
الوفاة: 1856
الدفن: 1856, Санкт-Петербург, Митрофаньевское кладбище
caste: потомственный дворянин
الزواج: <100> ♀ Мария Андреевна Минкович-Петровская (Александрович) [Минковичи-Петровские]
العمل: 1847, служащий Прилукского межевого суда и коллежский регистратор
الزواج: <101> ♀ Мария Григорьевна Кулябка-Корецкая (Булюбаш) [Кулябки-Корецкие] م 1842
عدّ الزواج: у 2-му шлюбі за Георгієм Бабаніним(у шлюбі 10 років)
عدّ الزواج: у 3-му шлюбі за Стефаном Бабаніним
الزواج: <102> ♂ Георгий/Жорж/ Степанович Бабанин [Бабанины] م 1825
الزواج: <103> ♂ Стефан/Етьен/ Степанович Бабанін [Бабаніни]
الخدمة العسكريّة: служил в Либавском полку и дослужился до полковника
الزواج: <104> ♀ Анастасия Емельяновна Шитова (Дурова) [Шитовы] م 1850 و 1942
коллежский советник; статский советник;
30 ноября - 5 мая 1888 действительный статский советник Булюбаш Александр Петрович (ск. 1889).
Микола і Марія Булюбаши - двоюрідні дід і баба композитора Миколи Віталійовича Лисенка.
Перше виховання нашого композитора було поведене на аристократичний лад: чиста французька мова, вишукані манери, танці, уміння невимушено триматися у вітальні—ось що вимагалось від дитини … Відомий поет Фет, який служив у тому ж Орденському полку [що й батько Миколи], навіть дорікав матері Лисенка, що вона вчила сина спершу азбуки французької, і взявся сам учити його російської.
Але противагою до цього стала любов до українського побуту двоюрідних діда та бабуні Миколи — Миколи та Марії Булюбашів, які не мали своїх дітей та плекали онука від щирого серця.
"Двоюрідний дід Миколи, М. П. Булюбаш … був маршалком і впливовою в повіті людиною; він інакше не говорив, як по-українському, обожнював свого онука, який одержав своє ім'я в честь його … сам любив і дорожив національною простотою … Жінка його, бабуня Миколи Віталійовича, Марія Василівна, була найдобрішою істотою … любила українські пісні, розповіді і навіть казки" (Михайло Старицький).
Олена Пчілка в нарисі про Миколу Лисенка згадує, що бабуся композитора Марія Василівна Булюбаш доводилася сестрою “славетному полтавцю математику Остроградському”. Вона була дружиною Миколи Петровича Булюбаша — діда по матері Миколи Віталійовича Лисенка. В їхньому будинку в селі Гриньках виховувався майбутній композитор. Гриньки розташовані неподалік від Устимівки Кременчуцького повіту, звідки походила мати нашого видатного вченого. Марія Василівна кохалася в українських піснях і часто зимовими вечорами запрошувала дівчат-покоївок співати. “Можливо, що через ті хори українська пісня найперше влилася чулою і дужою хвилею в серце малого Миколи”, — зазначає Олена Пчілка.
З оточення Сахно-Устимовичів слід згадати Андрія Федоровича Лук’яновича — доброго знайомого Івана Котляревського і Тараса Шевченка. Лук’янович був сватом дядькові Михайла Васильовича Прокопу Андрійовичу (тому самому, що свого часу змусив Михайла опановувати науку, а не військову справу).
У селі Устимівці Кременчуцького повіту був також маєток Диздаревих, з якими родичались Остроградські й Сахно-Устимовичі (молодший брат Михайла Васильовича Андрій перебував у шлюбі з Марією Павлівною Диздаревою). Диздареви походили від Мустафи, колишнього диздаря — коменданта турецького міста Очакова, який прийняв православну віру, отримавши ім’я Парфентій, вступив у Запорозьке військо й дослужився до чину обозного Полтавського полку (1660). Пилип Павлович Диздарев (брат Марії Павлівни), 1797 року народження, закінчив С.-Петербурзьку медико-хірургічну академію, працював лікарем спочатку в Одесі, а потім — на Полтавщині. Під час епідемії холери 1831—32 років у Полтаві й Полтавському повіті, а 1833-го у м. Старому Санжарові “для лікування стражденних діяв усюди не тільки порадами та приписами лікувальних засобів, а і власними зусиллями допомагав рятувати життя”. Згодом його обрали депутатом дворянства Кременчуцького повіту. Його син (племінник Михайла Васильовича) Олександр Пилипович був протягом 1884—94 років Кременчуцьким міським головою, попечителем Кременчуцького реального училища, почесним мировим суддею. За постановою думи, в її залі розмістили його портрет за послуги, які він зробив для міста.
+ + +
Упокой, Боже, Уляну і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяМихаил Варфоломеевич,
сын его Василий,
жена Василия - Елена Трофимовна.
Дети их:
Георгий, Михаил, Мария.
7
2171/7 <129+80> ♀ Екатерина Ивановна Толстая (Воейкова) [Толстые] 2392/7 <173+93> ♀ Агафия Григорьевна Искра (Ильяшенко) [Искры]الزواج: <122> ♂ Александр Константинович Ильяшенко [Ильяшенки] م 1790
العمل: уездный предводитель дворян в Коропе(1794-1796)
الزواج: <123> ♀ Ірина Матвіївна Кониська (Маркович) [Кониські]
الزواج: <124> ♀ Марфа Григорьевна Закревская (Лукашевич) [Закревские] م 1775
fact 1: Російська імперія, вышла замуж после 1847 года
الزواج: <125> ♂ Аркадій Васильович Болгарський [Болгарські] م 1802
الخدمة العسكريّة: генерал-фельдмаршал
الزواج: <126> ♀ Наталья Владимировна Долгорукова (Салтыкова) [Долгоруковы] م 1737 و 7 سبتمبر 1812
اللقب المميّز: 1790, граф
اللقب المميّز: 1814, светлейший князь
الوفاة: 11 يونيو 1816
الوفاة: 1781
عدّ الزواج: 2-я жена Григория с 1786 года
الزواج: <128> ♂ Григорий Григорьевич Манджос [Манджосы] م 1738 و 1811
الزواج: <129> ♂ Alexeï Petrovitch Melgounov [Melgounov] م 9 فبراير 1722 و 2 يوليو 1788, Санкт-Петербург
الوفاة: 1782
الزواج: <131> ♀ Пелагія Іванівна Бутримович (Фіалковська) [Бутримовичі] م 1746? و 29 ديسمبر 1791
الوفاة: 29 ديسمبر 1791, Російська імперія
الخدمة العسكريّة: капітан у відставці з 1783 року
اللقب المميّز: Російська імперія, граф
الزواج: <132> ♀ Катерина Олександрівна Вяземська (Толста) [Вяземські] م 1769 و 6 يوليو 1824
الوفاة: 11 أغسطس 1832, Російська імперія, (30 июля 1832 ст.)
الدفن: Гудинівка, Бихівський повіт, Могилівська губернія, Російська імперія
اللقب المميّز: графиня
الوفاة: 1810
الدفن: Донской монастырь, Москва
العمل: предводитель дворянства Лубенского уезда
الزواج: <133> ♀ Екатерина Петровна Гильдебрандт (Кулябка) [Гильдебрандты]
اللقب المميّز: граф
الزواج: <134> ♀ Воронец (Толстая) [Воронец]
الخدمة العسكريّة: 1801, генерал-майор
الوفاة: 15 فبراير 1818
اللقب المميّز: графиня
الوفاة: 1837
الدفن: Донской монастырь, Москва
الوفاة: 1833, Российская империя
الوفاة: 1797
اللقب المميّز: графиня
الوفاة: 1806
الدفن: Донской монастырь, Москва
الخدمة العسكريّة: 1788, поручик в отставке
اللقب المميّز: граф
الزواج: <135> ♀ Анна Ивановна Барятинская (Толстая) [Барятинские] م 1774 و 1825
الوفاة: 21 ديسمبر 1816
الدفن: Александро-Невская лавра
الوفاة: 3 مايو 1809
الخدمة العسكريّة: майор
الزواج: <136> ♀ Евдокия Максимовна Значко-Яворская (Кулябка) [Значко-Яворские] م 1789? و 1860?
الوفاة: 1829?
الخدمة العسكريّة: ротмистр
الزواج: <137> ♂ Василий Александрович Пашков [Пашковы] م 25 مارس 1764 و 2 يناير 1838
اللقب المميّز: 1835, графиня
الوفاة: 5 يناير 1836
الدفن: Новодевичий монастырь, Москва
الزواج: <138> ♂ Владимир Данилович Лесевич [Лесевичи] م 1758
الوفاة: Российская империя
اللقب المميّز: Російська імперія, comte
العمل: Російська імперія, général d'infanterie
الزواج: <140> ♀ Maria Alexeïevna Golitsyne (Tolstoï) [Golitsyne] م 3 أغسطس 1772 و 24 ديسمبر 1826
الوفاة: 28 سبتمبر 1844, Російська імперія
الدفن: Москва, Російська імперія, Monastère de Donskoï
الخدمة العسكريّة: поручик в отставке с 1802 года
الزواج: <141> ♀ София Яковлевна Скоропадская (Корбе) [Скоропадские] م 1769 و 19 نوفمبر 1804
الوفاة: Киевская губерния, Российская империя
الخدمة العسكريّة: 25 مارس 1787, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургская губерния, Российская империя, Род войск: Преображенский полк, воинское звание: фурьер.
الخدمة العسكريّة: 1 يوليو 1793, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургская губерния, Российская империя, Род войск: Преображенский полк, воинское звание: сержант.
الخدمة العسكريّة: 1 يناير 1796, Род войск: Корпус пеших стрелков, воинское звание: поручик
الخدمة العسكريّة: 28 مارس 1797, Род войск: Екатеринославский кирасирский полк, воинское звание: поручик.
الخدمة العسكريّة: 29 سبتمبر 1800, Род войск: Екатеринославский кирасирский полк, воинское звание: штабс-ротмистр
الخدمة العسكريّة: 22 ابريل 1804, Род войск: Екатеринославский кирасирский полк, воинское звание: ротмистр
الخدمة العسكريّة: 1806 - 1807, Род войск: Екатеринославский кирасирский полк, воинское звание: ротмистр. Был в походах: в Пруссии, при Иудтуске, Гутштате, Аппендорфе, Гейльсбере (получил контузию в ногу ядром), Фридланде (получил орден св. Анны 4-ой степени).
الخدمة العسكريّة: 29 مايو 1809, Род войск: Екатеринославский кирасирский полк, воинское звание: майор. Был в походе в Галиции
الخدمة العسكريّة: 13 سبتمبر 1812, Род войск: Екатеринославский кирасирский полк, воинское звание: подполковник. Участвовал в сражениях при Смоленске, Бородине, потерял правую ногу, оторванную ядром, награждён орденом св. Анны 2-ой степени за отличие в сражении при Бородине.
الخدمة العسكريّة: 28 يونيو 1813, Удалён от должности по ревизии сенатора
الخدمة العسكريّة: 5 فبراير 1815, Бердичев, Черниговская губерния, Российская империя, полицеймейстер гор. Бердичева до увольнения в отставку
الخدمة العسكريّة: 28 يونيو 1815, Бердичев, Черниговская губерния, Российская империя, Удалён от должности по ревизии сенатора Силерса по делу о беспорядках в Волынской губернии.
الخدمة العسكريّة: 24 فبراير 1816, Владимир, Владимирская губерния, Российская империя, Род войск: Владимирский внутренний гарнизонный батальон, воинское звание: подполковник. Переведён за ранами
الخدمة العسكريّة: 12 مارس 1816, Бердичев, Черниговская губерния, Российская империя, Род войск: Владимирский внутренний гарнизонный батальон, воинское звание: полковник. При отставке с мундиром и пенсионом полного жалованья
الزواج: <143> ♀ ? Кицинская (Мандрыка) [Кицинские] م 1775? و > 1830, Бердичев, Черниговская губерния, Российская империя
الخدمة العسكريّة: 1820, Бердичев, Черниговская губерния, Российская империя, По решению Сената признан невинным по делу о беспорядках, открытых сенатором Силерсом в 1815 г. в Волынской губернии
الخدمة العسكريّة: 1821, Бердичев, Черниговская губерния, Российская империя, За всё время нахождения под судом, награждён жалованьем и вместо получаемого по старому положению пенсиона – таковым же по новым кирасирским окладам
الخدمة العسكريّة: 23 يونيو 1822, Вологда, Вологодская губерния, Российская империя, Место работы: Вологодское губернское правление, должность: вице-губернатор. Коллежский советник. Был вице-губернатором до самой смерти
العمل: 9 مايو 1824, Полтава, Полтавский уезд, Полтавская губерния в составе Малороссийского генерал-губернаторства, Российская империя, Место работы: Полтавское губернское правление, должность: вице-губернатор
العمل: 22 أغسطس 1826, Полтава, Полтавский уезд, Полтавская губерния в составе Малороссийского генерал-губернаторства, Российская империя, Место работы: Полтавское губернское правление, должность: вице-губернатор. Статский советник со старшинством. Там-же служил и в 1829 году
الوفاة: 14 ديسمبر 1830, Полтава, Полтавский уезд, Полтавская губерния в составе Малороссийского генерал-губернаторства, Российская империя
الوفاة: 1804, Петербург
التعليم: يونيو 1793, Санкт-Петербург, окончил курс в Peterschulе (Немецкая гимназия в Санкт-Петербурге)
الخدمة العسكريّة: 2 يوليو 1793, сержант лейб-гвардии Преображенского полка
الخدمة العسكريّة: 11 ديسمبر 1796, кавалергардский унтер-офицер Кавалергардских эскадронов
الخدمة العسكريّة: 17 نوفمبر 1797, унтер-офицер лейб-гвардии Гусарского полка
الخدمة العسكريّة: 10 سبتمبر 1798, [[корнет]]
الخدمة العسكريّة: 20 سبتمبر 1799, [[поручик]]
الخدمة العسكريّة: 9 ديسمبر 1801, [[штабс-ротмистр]]
الخدمة العسكريّة: 31 مارس 1803, [[ротмистр]]
الزواج: <144> ♀ Марія Карлівна Берг (Мандрика) [Берги] م 1776 و 5 يناير 1807, Санкт-Петербург, Російська імперія, 1-я жена
fact 1: 1805, ,ыл в походе в Австрии, но "в делах с неприятелем не участвовал".
الخدمة العسكريّة: October 1806, [[полковник]]
fact 2: 1807, был в походе в Пруссии, но "в делах с неприятелем не участвовал"
fact 3: 1808, был в походе в Финляндии, "в делах с неприятелем не участвовал". Командирован в Молдавию для покупки 4000 ремонтных лошадей, за что получил бриллиантовый перстень
الزواج: <145> ♀ Екатерина Захаровна Зотова (Мандрыка) [Зотовы] م 1785? و 1827?, Санкт-Петербург, 2-я жена
fact 4: 25 يناير 1816, официально уволен от службы "за болезнью ". Фактически подал в отставку и добился увольнения с мундиром из-за обиды, что не его назначили командующим Лейб-Гусарским полком
fact 5: 17 يونيو 1819, по предложению Императора Александра принят вновь на службу с зачислением по лёгкой кавалерии
الخدمة العسكريّة: 19 مارس 1826, генерал-майор
الزواج: <146> ♀ Марфа Николаевна Чайшева (Мандрыка) [Чайшевы] م 17 أغسطس 1794 و 25 مايو 1877, село Наумовка, Белгородский уезд, Белгородская губерния, В 3-м браке. За ней имение село Наумовка Белгородского уезда, имения в Белгородском и Корочанском уездах Курской губернии и в Харьковской губернии.
fact 6: 13 يونيو 1830, отчислен по кавалерии и зачислен по канцелярии. Награждён 4000 рублей
الخدمة العسكريّة: 17 مارس 1845, генерал-лейтенант
الوفاة: 6 يوليو 1853, Верхотурский завод, Нижне-Тагильск
الدفن: 6 نوفمبر 1853, 3-е отделение кладбища Кизического Свято-Введенского мужского монастыря, Казань
الخدمة العسكريّة: [[генерал-майор]]
الزواج: <147> ♀ Александра Григорьевна Энгельгардт (Гудович) [Энгельгардты] و 2 نوفمبر 1876
اللقب المميّز: 12 ديسمبر 1809, граф
الوفاة: 1831
الوفاة: 1819, Российская империя
أخرى: Надворный советник
الزواج: <148> ♀ Анастасия Ивановна Гудович (Маркевич) [Гудовичи] م 1782 و 1819
الوفاة: 1831
Среди Марковичей-Маркевичей мы встретим генерал-лейтенанта Андрея Ивановича Маркевича, который в 1802 году, будучи подполковником Русской армии, разработал артиллерийский прицел. Затем его назначили директором 2-го Кадетского корпуса в Петербурге. Здесь он написал несколько теоретических работ по материальной части артиллерии, среди которых — «Пособие по артиллерийскому искусству».
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <149> ♂ Павел Григорьевич Галаган [Галаганы] م 1793 و 17 October 1834
الوفاة: 31 مارس 1868
الزواج: <150> ♀ Екатерина Антоновна Бенчковская (Гудович) [Бенчковские]
الخدمة العسكريّة: 21 فبراير 1804, юнкер Кавалергардского полка
الخدمة العسكريّة: 15 يونيو 1806, корнет Уланского Его Величества полка
الخدمة العسكريّة: 12 ديسمبر 1808, поручик
اللقب المميّز: 12 ديسمبر 1809, граф
الخدمة العسكريّة: 11 سبتمبر 1811, штабс-капитан Лейб-гвардии Драгунского полка
الخدمة العسكريّة: 2 مارس 1813, капитан
الخدمة العسكريّة: 26 مايو 1817, полковник
الخدمة العسكريّة: 25 يوليو 1827, генерал-майор
الوفاة: 14 فبراير 1868
الخدمة العسكريّة: військовий канцелярист
الوفاة: < 1786
الوفاة: < 1786
اللقب المميّز: 12 ديسمبر 1809, Санкт-Петербург, Российская империя, граф
الخدمة العسكريّة: 1810?, Санкт-Петербург, Российская империя, Штабс-капитан л.-гв. Преображенского полка
الزواج: <151> ♀ София Васильевна Валькевич (Гудович) [Валькевичи] م 1789?, Санкт-Петербург, Российская империя
العمل: 1833 - 1835, Мглин, Мглинский уезд, Черниговская губерния, Российская империя, Мглинский уездный предводитель дворянства
الخدمة العسكريّة: 1841, Санкт-Петербург, Российская империя, полковник
الوفاة: 25 ديسمبر 1846, Санкт-Петербург, Российская империя
الوفاة: 1865
Влітку 1850 року Микола Васильович зупиняється в Глухові разом з близьким своїм приятелем, відомим вченим, професором М. О. Максимовичем, який пізніше, вже після смерті Гоголя, писав про це в своїй статті, надрукованій в 1854 році в журналі «Москвитянин»: «Я їхав з ним із Москви 13 червня 1850 року. Розлучився в Глухові 25 червня, пообіцявши побувати в нього в серпні. Я не спитався, де його Василівка, бо був переконаний, що вона знаходиться біля Миргорода».
Кілька днів М. В. Гоголь гостював у селі Сварково, нинішнього Шалигінського району. Це було наприкінці серпня 1848 року. Заманив його у Сварково товариш дитячих та юнацьких років Олексій Семенович Данилевський. Гоголь разом з ним вчився в ніжинській гімназії. А після її закінчення два нерозлучних друга разом вирушили до Петербурга влаштовувати там свою долю. Удвох їздили вони зі столиці відвідувати рідних у Миргородський повіт, удвох, не маючи для цього достатніх коштів, подорожували за кордон.
Немолодою вже людиною Данилевський одружився з дуже юною дівчиною надзвичайно щасливої вдачі – Уляною Григорівною Похвісневою, дочкою досить багатого поміщика села Ганнівки, як називалась тоді нинішня Веретенівка, Сумського району.
Дружина найближчого приятеля справила на Гоголя чудове враження. Є навіть твердження, що письменник увічнив її образ Уліньки, з якою він знайомить читачів у другій частині своїх «Мертвих душ».
Повернувшись 1848 році з-за кордону, Гоголь відвідав рідну Василівку і часто зустрічався з Данилевськими, які жили тоді недалеко від нього.
У кінці серпня Гоголь зібрався їхати до Москви. О. С. Данилевський зажадав розділити з ним подорож до села Сварково, де жив дядько Уляни Григорівни О. М. Маркович, відомий український фольклорист і щирий прихильник знаменитого автора «Вечорів» і «Миргорода». Гостинні господарі умовили письменника зупинитись на якийсь час у їх садибі. Дуже наполягав на цьому і Данилевський. Гоголь не відхилив запрошення і затримався на кілька днів у невеличкому українському селі колишнього Глухівського повіту.
Тут його дуже зацікавив щоденник предка господаря садиби – генерального підскарбія Якова Марковича. На той час щоденник не був ще опублікований, хоч і становив собою справді унікальний документ 18 сторіччя. Писався він день у день на протязі п’яти десятиліть – 1717 – 1767 рік.
У сварківському архіві Марковичів зберігалося багато інших цікавих для письменника історичних матеріалів, в тому числі й короткий літопис наказного гетьмана Павла Полуботка. Гоголь зі слів Данилевського давно знав про цей рідкісний архівний фонд. Тепер він дістав можливість ознайомитися з ним безпосередньо. Саме таким заняттям і присвятив він значну частину часу, проведеного в Сваркові.
Господар сварківської садиби Олександр Михайлович Маркович виявився освіченою людиною і дуже цікавим співрозмовником. Він був автором багатьох історичних статей і публікацій, спілкувався з широким колом діячів культури, та й сам не стояв осторонь гуманної громадської діяльності.
Доречно зауважити, що О. М. Маркович у 1852 році, тобто саме тоді, коли помер Гоголь, порушив перед царським урядом клопотання про звільнення сварківських селян від кріпацтва, але не одержав на це дозволу.
Від їхньої Клевені, що протікала повз старосвітську садибу Марковичів Гоголь вирушив у подальшу подорож – на Москву. О. С. Данилевський, попрощавшись з найближчим другом, повернувся на Миргородщину.
"Поміщик Маркович, щоб показати себе перед своїми кріпаками благодійником, у 1847 р. відкрив у селі приходську школу, в якій піп Т. Горонович навчав 26 учнів грамоти. На час селянської реформи 1861 р. поміщик Олександр Маркович мав у селі 193 ревізьких чоловічої статі душ, 75 дворів, з них піших (що не мали робочої худоби) 62. У користуванні селян було 284 десятини землі. За положенням селяни мали одержати 530 десятин землі, але Маркович, за великий викуп, наділив селянам усього 276 десятин, по 1,5 десятини на кожну ревізьку чоловічої статі душу. За грабіжницькою уставною грамотою, яку селяни довго не підписували, поміщик залишив за собою луг, водопій біля заводу, вигони і місцевість навколо селітрового заводу.
Поміщик Андрій Кондратовський мав 23 душі кріпаків і 7 дворових. Дворів у нього було 11, господарств - 18. У користуванні селян було 37 десятини землі. За великий оброк пан Кондратовський залишив селянам 37 десятин землі.
Козаки Перервинець були прирівняні до державних селян, за землю, яка в них була, платили царському уряду великий оброк. Порівняно до інших селян, вони перебували в трохи кращому становищі, але й вони зазнавали гноблення кріпосницької держави.
Пограбовані поміщиками в часи реформи 1861р. селяни Перервинець вийшовши «на волю» і одержавши мізерні наділи землі, попали в кабалу до тих же Марковичів та Кондратовських. Щоб заплатити викупну позику, податки, різні збори, прожити до нового врожаю, вони змушені були йти в найми до поміщиків і куркулів, відробляти їм за позичений хліб або гроші, ходити на далекі заробітки, або за відробітки, орендувати в поміщиків землю. Жорстока експлуатація, викуп, податки прирікали селян на напівголодне існування. Наділи в селян зменшувались, збільшувались малоземелля, зубожіння і розорення."الزواج: <152> ♀ Мария Васильевна Огранович (Маркович) [Ограновичи]
التعليم: 13 نوفمبر 1802, кадет I Кадетского Корпуса
الخدمة العسكريّة: 16 ديسمبر 1812, прапорщик Нижегородского пехотного полка
أخرى: 1813 - 1814, был в походе во Франции; при переправе через реку Рейн и при Париже
الخدمة العسكريّة: 25 ديسمبر 1816, подпоручик в отставке
الوفاة: 1836?
التعليم: окончил курс Нежинского лицея в 1835 году
العمل: судья Пирятинского межевого суда с 1853 года
الزواج: <153> ♀ Екатерина Александровна Дунаева (Галенковская) [Дунаевы] و < 1856
الخدمة العسكريّة: Российская империя, штабс-ротмистр
الزواج: <154> ♀ Мария Львовна Чертова (Галенковская) [Чертовы]
الخدمة العسكريّة: Російська імперія, штабс-ротмистр
الزواج: <155> ♀ Софья Павловна [?]
الخدمة العسكريّة: Російська імперія, подполковник
أخرى: Російська імперія, кавалер
الزواج: <156> ♀ Катерина Данилівна Кудашева [Кудашеви] م 1737 و 1840
الوفاة: 13 ابريل 1839, Російська імперія
الزواج: <157> ♂ Дмитрий Иванович Багалей [Багалеи] م 26 October 1857 و 9 فبراير 1927
الوفاة: 20 ابريل 1931, Харьков, УССР, СССР
Жена Дмитрия Ивановича Мария Васильевна была тоже образованной, закончила Высшие женские курсы, занималась палеографией. Она старалась, чтобы всё было как надо. А надо было летом выезжать на дачу отдыхать — так было положено. Но денег нет. Тогда они закладывали золотую гимназическую медаль Дмитрия Ивановича и на эти деньги ездили отдыхать. Эта медаль очень долго служила: когда Дмитрий Иванович был уже хорошо обеспечен, он занимал её ученикам с той же целью. К сожалению, она пропала во время войны.
В семье он был мягким человеком, нежнейшим отцом, такие письма писал дочерям, когда они учились в Москве. Вообще главой семьи в нашем понимании была его жена. Она заботилась обо всём: чтобы был быт, режим, здоровый образ жизни. Он от этого был совершенно освобождён. Он был очень мягким человеком, и обе его дочери были очень мягкими. Свою бабушку я не застала, только по рассказам мамы, которая говорила: «Боже, иметь такую свекровь — это выпадает одной на десять тысяч».
السكن: Самара
العمل: учительница
الزواج: <158> ♂ Михаил Кузьмич Миронов [Мироновы] , Самара, Петропавловский собор
التعليم: Решив посвятить себя военной службе, он закончил 2-й кадетский корпус, Николаевское инженерное и Михайловское артиллерийское училища.
اللقب المميّز: потомственный дворянин
الزواج: <159> ♀ Людмила Александровна Свиньина (Дурова) [Свиньины] م 23 ابريل 1883 و 1983
الخدمة العسكريّة: 1901, произведён в офицеры
الخدمة العسكريّة: 1910, после завершения учёбы в Военной академии был причислен к Генеральному штабу
الخدمة العسكريّة: 1917, в звании полковника возглавил штаб дивизии
أخرى: 1919, отправлен с с секретной миссией во Францию
أخرى: 1920, Париж, Франция, стал одним из учредителей русской гимназии
الوفاة: 2 أغسطس 1977, скончался в Русском доме во Франции
В Архангельске он принял участие в формировании армии Северной области. В декабре 1918 г. ему была поручена особая миссия - отвезти секретные депеши главы правительства Северной области к российскому послу во Францию. Интересно, что через год Дуров вошел в комиссию генерала Палицына по подготовке материалов для Мирной конференции и всю дальнейшую жизнь посвятил совершенно мирному занятию - обучению детей. Все это время семья ничего не знала о Борисе Андреевиче. И лишь весной 1919 г. из газет Дуровы узнали, что он жив и отправлен с русской межсоюзной делегацией в Париж. Списавшись через посольство с Борисом Андреевичем и подготовив паспорта, семья отправилась во Францию.
Судьба распорядилась так, что Дуровы оказались за границей.الوفاة: > 2000, Париж, Франция
отец декабриста
Якубович Александр Иванович (1796 или 1797 — 3.9.1845). Капитан Нижегородского драгунского полка. Из дворян Черниговской губернии. Отец — роменский уездный предводитель дворянства (1832), ротмистр Иван Александрович Якубович; за отцом в Черниговской и Полтавской губернии 1200 душ. Воспитывался дома (учителя Паро и Севастьяни) и в Московском университетском пансионе.
Ж. – Ольга Семеновна Мякинина, дочь капитана 2-го ранга.
Михаил Варфоломеевич,
сын его Василий,
жена Василия - Елена Трофимовна.
Дети их:
Георгий, Михаил, Мария.
Михаил Варфоломеевич,
сын его Василий,
жена Василия - Елена Трофимовна.
Дети их:
Георгий, Михаил, Мария.
8
الزواج: <173> ♂ Олександр Семенович Данилевський [Данилевські] م 28 أغسطس 1809 و 3 ابريل 1888
الوفاة: Російська імперія
أخرى: у 2-му подружжі за штабс-капітаном Дуброва
الزواج: <174> ♂ Михайло Дуброва/Дуброво/ [Дуброва]
الزواج: <175> ♂ Павел Григорьевич Троцкий-Сенютович [Троцкие-Сенютовичи] م 1767? و < 1825
الزواج: <178> ♂ Иван Николаевич Ефимович [Ефимовичи] م 1749? و 19 أغسطس 1817
الوفاة: 1844
اللقب المميّز: Св.князь
الزواج: <179> ♀ Анна Николаевна Леонтьева (Салтыкова) [Леонтьевы] م 6 يناير 1776 و 19 يوليو 1810
الوفاة: 1826
الزواج: <180> ♂ Дмитрій Петрович Волконський [Волконські] م 1764 و 30 سبتمبر 1812
العمل: ديسمبر 1848, Російська імперія, статс-дама
الوفاة: 21 أغسطس 1853, Російська імперія
الدفن: Суханово, Московська губернія, Російська імперія
اللقب المميّز: Son Altesse Sérénissisme
الزواج: <182> ♀ Наталья Юрьевна Головкина (Салтыкова-Головкина) [Головкины] م 17 أغسطس 1787 و 6 ابريل 1860
الوفاة: 27 يناير 1837, Saint-Pétersbourg, gouvernement de Saint-Pétersbourg de l'Empire russe
Il fut le deuxième fils du maréchal général Nikolaï Ivanovitch et de Natalia Vladimirovna, née Dolgoroukov.
1801, il reçut l'ordre d'être présent au Collège des Affaires étrangères (Les collèges furent les organes centraux de la direction des branches dans l'Empire russe et pour les accueillir, un bâtiment des Douze Collèges fut érigé sur l'île Vassilievski).
1802, il fut chargé de prendre en charge les affaires courantes du conseil d'administration.
1804, il fut démis de sa présence au Collège des Affaires étrangères.
1804-1805, il occupa le rang de sénateur.
1806-1807, il fut nommé ministre adjoint des Affaires étrangères.
1810, il fut nommé membre du Conseil d'État chargé du Département des lois.
1810, il fut nommé directeur de la Commission nationale de remboursement de la dette.
1817, il fut démis de toutes ses fonctions en raison d'une mauvaise santé.
اللقب المميّز: Св.князь
الزواج: <183> ♀ Екатерина Васильевна Долгорукова (Салтыкова) [Долгоруковы] م 21 ابريل 1791 و 18 يناير 1863
الخدمة العسكريّة: 1776, При рождении зачислен на службу лейб-гвардии в Семеновский полк прапорщиком
الخدمة العسكريّة: 1 يناير 1787, подпоручик
الخدمة العسكريّة: 1 يناير 1788, поручик
العمل: 25 مارس 1790, камер-юнкер Высочайшего двора
الخدمة العسكريّة: 1 يناير 1791, капитан-поручик
الخدمة العسكريّة: 1 يناير 1794, капитан
العمل: 12 نوفمبر 1796, действительный камергер
العمل: 27 نوفمبر 1798, тайный советник
العمل: 16 مارس 1799, шталмейстер двора великой княжны Марии Павловны
العمل: 30 أغسطس 1823, член Государственного Совета
العمل: 2 October 1827, Действительный тайный советник
الوفاة: 25 ابريل 1828
أخرى: подкоморий Сосницкого повета(1819-1822)
الوفاة: 1822
الزواج: <186> ♀ Евфросиния Степановна Водневская [Водневские]
الوفاة: > 1814, Империя Всероссийская
اللقب المميّز: Російська імперія, графиня
العمل: Російська імперія, фрейлина
الزواج: <187> ♂ Михаил Фёдорович Влодек [Влодек] م 1780 و 7 يونيو 1849
الوفاة: 3 سبتمبر 1847, Російська імперія, (22 августа 1847 ст.)
اللقب المميّز: графиня
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <188> ♂ Константин Станислав Ксавериевич Любомирский [Любомирские] م 1786 و 1870
الوفاة: 11 فبراير 1870, Варшава
الزواج: <189> ♂ Павел Иванович Гребенка [Гребенки] م 1767 و 20 October 1837
الوفاة: 1810
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <190> ♂ Александр Петрович Лачинов [Лачиновы]
الوفاة: 1856
الوفاة: 3 سبتمبر 1845, Енисейск, Российская империя
Участник заграничных походов (портупей-юнкер), в 1816 - корнет. За участие секундантом графа А.П.Завадовского в дуэли из-за балерины Истоминой с Шереметевым В.В. (умер 1817) переведен на Кавказ (прапорщик в нижегородском др.полку).
В 1818 в Тифлисе стрелялся с А.С.Грибоедовым (бывшим секундантом Шереметева), 23.10.1818 - поручик, за отличия в Дагестане (покорение Казикумыкского ханства) - капитан (1820), получил на Кавказе известность своими лихими набегами на горцев (орден св.Владимира с бантом), в 1823 будучи в экспедиции Вельяминова, тяжело ранен в голову (носил всю жизнь спец.повязку). (в описании внешности упомянуты еще 4 пулевых ранения)
Формально к обществу декабристов не принадлежавший, но в событиях 14 декабря активно участвовавший. Вызвался убить имп. Александра I. В день восстания декабристов должен был возглавить Измайловский полк и л.гв. Мор. экипаж, захватить Зимний дворец и арестовать царскую семью. Однако в 6 ч утра 14 дек. 1825 отказался от этого поручения, чем спутал планы восставших. Находясь в тюрьме, представил имп. Николаю I " Записку" с размышлениями о судьбах России.
Приговорён по 1-му разряду к смертной казни, заменённой вечной каторгой (позднее срок был сокращён до 20 лет, а затем и до 15 лет). Отбывал в Петровском з-де и на Нерчинских рудниках. С 1839 на поселении в дер. Малая Разводная близ Иркутска. Летом 1845 отказали ноги, открылась рана на голове, страдал душевной болезнью... Умер "от водяной болезни в груди".
7 сентября 1822 года Алексей Петрович отправился в Тифлис, оставив вместо себя полковника Юрия Павловича Кацырева и известного своей легендарной храбростью штабс-капитана Нижегородского драгунского полка Александра Ивановича Якубовича. Первому он подчинил все войска в Кабарде, второму — казачьи резервы, расположенные в местах возможного прорыва горцев.
الزواج: <191> ♀ Елизавета Петровна Киндякова (Лобанова-Ростовская, Пашкова) [Киндяковы] م 1805 و 1854
الوفاة: يوليو 1868, Санкт-Петербург
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <192> ♂ Илларион Васильевич Васильчиков [Васильчиковы] م 1776 و 5 مارس 1847
الوفاة: 1875
اللقب المميّز: граф
الزواج: <194> ♀ Анна Михайловна Хилкова (Щербатова, Толстая) [Хилковы] م 23 أغسطس 1799 و 27 فبراير 1868
الوفاة: 5 يوليو 1866, Ницца, (23 июня 1866 ст.)
اللقب المميّز: граф
الوفاة: 1856
الخدمة العسكريّة: Российская империя, капитан
الزواج: <195> ♀ Екатерина Моисеевна [?]
الوفاة: < 1850, Российская империя
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <196> ♂ Александр Дмитриевич Гурьев [Гурьевы] م 21 يونيو 1785 و 16 ديسمبر 1865
الوفاة: 1863, погребена в московском Донском монастыре
اللقب المميّز: граф
الزواج: <197> ♀ Мария Дмитриевна Безобразова (Толстая) [Безобразовы] , (11 сентября 1829 ст.)
الوفاة: 1860 ? 1869
الزواج: <198> ♂ Василий Васильевич Карташёв (Левашов) [Левашовы] م 10 ديسمبر 1783 و 23 سبتمبر 1848, 2
الوفاة: 23 مايو 1868
اللقب المميّز: граф
الزواج: <200> ♀ София Егоровна Аретин (Толстая) [Аретины] م 1807
الوفاة: 11 نوفمبر 1875, (29 октября 1875 ст.)
العمل: 21 مايو 1813, Вступил в Нижегородское ополчение. Назначен в Свиту Его Величества, в чине прапорщика участвовал в различных сражениях кампаний 1813—1814 годов.
العمل: 30 أغسطس 1821, Санкт-Петербург, Орден Святого Владимира 4-й степени
العمل: 1822, Санкт-Петербург, Назначен флигель-адъютантом
العمل: < 1824, Санкт-Петербург, Произведён в ротмистры
العمل: 12 يناير 1825, Отправлен на фронт.
العمل: 16 يناير 1826, Орден Святой Анны 2-й степени за отличие в боях персидской кампании.
العمل: 2 October 1827, 02.10.1827 Произведён в полковники и награждён золотой шпагой с надписью «За храбрость» за заслуги в персидскую кампанию 1827 года.
العمل: 1 يونيو 1828, Санкт-Петербург, В турецкую кампанию находился при государе в главной квартире.
العمل: 5 أغسطس 1828, Прибыл со своим Новороссийским драгунским полком в Крайову.
العمل: 14 سبتمبر 1828, Соединился с авангардом генерала Ф. К. Гейсмара. В сражении при селе Боелешти командовал тремя эскадронами Новороссийского драгунского полка и четырьмя орудиями конной артиллерии и за отличие был награждён орденом Георгия 4-го класса (07.01.1829)
العمل: 25 يونيو 1829, Орден Святого Владимира 3-й степени – за отличие в турецкой кампании. Толстой командовал отрядом, расположенном на берегу Дуная между притоками его, Ольтою и Жио. При переправе через Дунай, закончившейся штурмом крепости Рахова, Толстой командовал отрядом охотников и ранен был в правую руку навылет.
العمل: 2 سبتمبر 1829, Санкт-Петербург, По окончании русско-турецкой войны произведён в генерал-майоры.
العمل: 1830, В Польской кампании участвовал в нескольких битвах при подавлении Ноябрьского восстания: сражался под Вроновом и под Казимеж-Дольны, командовал авангардом в деле при селе Бабине 4 апреля 1831, за что награждён Орденом Святой Анны 1-й степени (23.09.1831).
العمل: 26 أغسطس 1830, Командовал свободной гвардейской бригадой в сражении при штурме Варшавы, награждён орденом Святого Владимира 2-й степени (18.10.1831).
العمل: 1832, Санкт-Петербург, Знак отличия За военное достоинство 2-й степени
العمل: 1834 - 1836, Санкт-Петербург, Состоял начальником штаба 3-го резервного кавалерийского корпуса.
العمل: 26 سبتمبر 1834, Санкт-Петербург, Императорская корона к ордену Святой Анны 1-й степени
العمل: 6 ديسمبر 1838, Назначен командиром 2-й бригады 1-й лёгкой кавалерийской дивизии.
العمل: سبتمبر 1839, Варшава, Назначен членом Государственного совета Царства Польского и членом Комитета прошений, подаваемых на Высочайшее имя.
العمل: 29 أغسطس 1842, Варшава, Назначен управляющим конскрипцей и набором рекрутов в Царстве Польском и другими делами, касающимися воинских чинов из польских уроженцев.
العمل: 10 October 1843, Варшава, Произведён в генерал-лейтенанты.
العمل: 14 مارس 1845, Варшава, Назначен присутствующим в общем собрании Варшавского правительствующего сената.
العمل: 30 يناير 1846, Санкт-Петербург, Вышел в отставку, но как только был объявлен поход на Венгрию, он немедленно вновь определился на службу.
العمل: 22 أغسطس 1848, Знак отличия за 25 лет беспорочной службы.
العمل: 5 يوليو 1849, В венгерской кампании участвовал в сражении под Вайценом. Командуя большим отрядом, преследовал неприятеля после этого сражения и отличился в деле под Самбоком 8 июля. Когда он с 13 эскадронами гусар, 14 орудиями конной артиллерии и двумя сотнями казаков разбил венгерский отряд, значительно превосходящий его численностью, за это он был награждён орденом Святого Георгия 3-й степени (01.09.1849).
العمل: 30 October 1850, Варшава, После венгерской кампании вновь назначен сенатором Варшавского сената.
العمل: 1853, Орден Белого Орла.
العمل: 20 مارس 1855, В Крымскую войну сначала начальствовал ополчением Калужской губернии.
العمل: 19 سبتمبر 1855, Командовал 2-м резервным пехотным корпусом.
العمل: مايو 1856, В связи с ухудшением здоровья вынужден уехать за границу для лечения болезни.
العمل: 6 ديسمبر 1856, Санкт-Петербург, Награждён орденом Святого Александра Невского.
العمل: 17 ابريل 1860, Санкт-Петербург, Произведён в генералы от кавалерии.
العمل: 28 ديسمبر 1861, Санкт-Петербург, Уволен от службы по состоянию здоровья.
الوفاة: 15 مارس 1864, Дрезден, Скончался от чахотки в Дрездене. Похоронен в Донском монастыре в Москве.
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <201> ♂ Михаил Иванович Голынский [Голынские] م 1784 و 1854
اللقب المميّز: граф
الزواج: <202> ♀ Мария Юрьевна Оболенская (Толстая) [Оболенские]
الوفاة: 23 مايو 1823
الدفن: Рождество-Богородичная церковь, село Дубовичи, Глуховский уезд, Черниговская губерния
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <204> ♂ Владимир Степанович Апраксин [Апраксины] م 1796 و 1833
الوفاة: 16 نوفمبر 1886, (4 ноября 1886 ст.)
الوفاة: 1868
الوفاة: 1868, Российская империя
الخدمة العسكريّة: штабс-ротмистр при отставке с 1827 года
أخرى: предводитель дворян Переяславского уезда(1847-1856)
الوفاة: 1874
اللقب المميّز: граф
الزواج: <205> ♀ Анна Георгиевна Грузинская (Толстая) [Грузинские] م 31 يناير 1798 و 17 يوليو 1889
الوفاة: 21 يوليو 1873, Женева
الزواج: <206> ♂ Павел Христофорович Граббе [Граббе] م 21 ديسمبر 1789 و 15 يوليو 1875
الوفاة: 12 فبراير 1828, Ист.: Моск. некр.
اللقب المميّز: граф
الوفاة: 1825
الدفن: Волковское кладбище, Санкт-Петербург
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <207> ♂ Алексей Николаевич Бахметев [Бахметевы] م 1798 و 2 ابريل 1861
الوفاة: 14 فبراير 1883, (2 февраля 1883 ст.)
الزواج: <208> ♀ Мария Трофимовна фон Баранова (Пашкова) [Барановы] م 1807 و 1887
اللقب المميّز: 1848, Орден Святого Георгия 4-й ст.
اللقب المميّز: 1860, Орден Белого Орла
الوفاة: 19 يونيو 1863, Париж
اللقب المميّز: Граф
الخدمة العسكريّة: Генерал-лейтенант
الزواج: <209> ♀ Варвара Петровна Трубецкая (Толстая) [Трубецкие] م 1 يناير 1822 و 12 فبراير 1900
الخدمة العسكريّة: 21 ابريل 1827, флигель-адъютант Императора Николая I
العمل: ابريل 1851 - 27 ابريل 1854, губернатор Калуги
العمل: 27 ابريل 1854 - سبتمبر 1856, Генерал-губернатор Таганрога
العمل: 31 أغسطس 1859 - 1861, губернатор Пензы
العمل: 4 أغسطس 1861, Сенатор
الوفاة: 12 مارس 1874
الزواج: <210> ♀ Екатерина Петровна Тарновская (Якубович) [Тарновские] م 28 مايو 1810
الوفاة: 1844, Российская империя
الوفاة: 1854
الزواج: <211> ♀ Надія Борисівна ? (Корбе) [?]
اللقب المميّز: Граф
الزواج: <212> ♀ Єкатерина Михайлівна Комбурлій (Товста) [Комбурлії]
الوفاة: 15 October 1891, Одеса, Російська імперія
اللقب المميّز: графиня
اللقب المميّز: Графиня по браку
الزواج: <213> ♂ Олександр Миколайович Мордвінов [Мордвінови] م 24 فبراير 1799 و 13 ديسمبر 1858
الوفاة: 1890, Санкт-Петербург, Російська імперія
الدفن: Санкт-Петербург, Лазаревское кладбищена территории Александро-Невской лавры
caste: потомственный дворянин
الممتلكات العقارات: помещик в Ахтырском уезде
الزواج: <214> ♀ Уляна Олександрівна Ракович [Раковичі] م 1809 و 1893
الوفاة: 21 يوليو 1860
Докладніше дивись Біографія.
Книги
الوفاة: 1869
الزواج: <215> ♀ Елизавета Петровна Тарновская (Скоропадская) [Тарновские] م 1812?
العمل: Тростянець, Прилуцький уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія, надвірний радник
الوفاة: 8 فبراير 1887, Тростянець, Прилуцький уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія
الزواج: <216> ♀ Александра Васильевна Новицкая (Савич) [Новицкие] م 1818 و 1873
الوفاة: 17 سبتمبر 1843, Российская империя
اللقب المميّز: граф
الخدمة العسكريّة: генерал-майор
الزواج: <217> ♀ Софья Васильевна Орлова-Денисова (Толстая) [Орловы-Денисовы] م 1817 و 1875
الوفاة: 1885
التعليم: 1824, Санкт-Петербург, окончила Императорское воспитательное общество благородных девиц (Смольный институт), выпуск 17.
رتب كهنوتيّة: 7 يوليو 1853, Свияжск, Свияжский уезд, Казанская губерния, по указу консистории поступает послушницей в Свияжский Иоанно-Предтеченский монастырь.
رتب كهنوتيّة: 16 سبتمبر 1854, Свияжск, Свияжский уезд, Казанская губерния, облечена в рясофор
رتب كهنوتيّة: 27 نوفمبر 1860, Свияжск, Свияжский уезд, Казанская губерния, постригается в монашество под духовным именем Эсфирь
الوفاة: 1893, Свияжский Иоанно-Предтеченский монастырь, Свияжск, Свияжский уезд, Казанская губерния
الدفن: монастырский некрополь, Свияжский Иоанно-Предтеченский монастырь, Свияжск, Свияжский уезд, Казанская губерния
اللقب المميّز: графиня
العمل: Киев, вторая начальница Киевского института благородных девиц
الزواج: <218> ♂ Платон Иванович Голубцов [Голубцовы] م 28 يونيو 1796 و 11 يناير 1840
الوفاة: 22 يناير 1871, (10 января 1871 ст.)
اللقب المميّز: граф
الوفاة: с. Хитровщина, Рязанская губерния
الدفن: с. Хитровщина, Рязанская губерния
اللقب المميّز: графиня
الوفاة: سبتمبر 1853
أخرى: товарищ Н.Гоголя по Нежинской гимназии
الوفاة: 1888
Тарас Шевченко знайомиться з О. Капністом, П. Лукашевичем. Разом із ними Шевченко побував у Яготині в маєтку Рєпніних. На деякий час Шевченко знову приїздить до Києва, потім відвідує Запорізьку Січ, острів Хортицю, села Покровське, Чигирин, Суботів. У серпні 1843 р. у селі Березівка письменник побував у П. Лукашевича.
Родини Рєпніних і Лукашевичів цікавили поета своєю діяльністю і прихильністю до руху декабристів. "Від М.Г.Репніна, В.М.РЄПНІНОЇ, Є.В.Кейкуатової та її родичів, він, очевидно, дізнався і про участь В.Л.Лукашевича в "Союзі благоденства" та зв'язки з Південним товариством, зустрічі його з С.Г.Волконським, М.М.Новиковим – республіканцем і членом "Союзу благоденства".
Т.Г.Шевченко добре знав Бориспіль і був близько знайомий з деякими бориспільцями. У першу чергу з сім'єю відомого учасника декабристського руху В Л.Лукашевича. У нього була дочка Єлизавета Василівна Лукашевич 1813 року народження, яка вийшла заміж за відставного підпоручика, князя Віктора Івановича Кейкуатова.Проте і сам Т.Г.Шевченко, перебуваючи в Яготині восени 1843 року, близько познайомився з Лізою Кейкуатовою (Лукашевич), дізнався про її тяжке горе – ранню смерть чоловіка. Це стало приводом для поета в 1844 році познайомитись із братом її покійного чоловіка Віктора Івановича – князем Миколою Івановичем Кейкуатовим у с. Бігачі Чернігівського повіту і намалювати там портрет його дружини Софії Йосипівни.
http://www.t-shevchenko.name/uk/Corresp/1847-51/1848-02-25.html
Тільки единий негідник в родині Лукашевичів був саме Платон *
- Лукашевич Платон Якимович (бл. 1806 – 1887), поміщик, упорядник збірки «Малороссийские и червонорусские народные думы и песни» (СПб., 1836). Шевченко познайомився з ним під час першої подорожі по Україні влітку 1843 р. Коли поет перебував у Яготині в кінці 1843 р., П. Я. Лукашевич послав до нього свого кріпака в сувору зиму з Березані, що за 30 верст від Яготина, і наказав у той же день повернутися. Така поведінка поміщика обурила Шевченка, і він заявив, що пориває з ним стосунки. У відповідь П. Лукашевич написав, що в нього «300 душ таких, як Шевченко» [Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченко. – С. 40].
الزواج: <219> ♀ Александра Михайловна Гербаневская (Лесевич) [Гербаневские]
الزواج: <220> ♀ Варвара Ивановна ? (Лесевич) [?]
الزواج: <221> ♂ Александр Ипполит Александр Иванович Бларамберг [Бларамберги] م 26 ديسمبر 1802 و 26 مايو 1859, Покровская церковь, село Малая Выска, Елисаветградский уезд, Херсонская губерния, Российская империя
الوفاة: 29 ابريل 1840, Российская империя
11 мая 1830 года обвенчаны Кирасирского Принца Альберта Прусского полка штаб-ротмистр Ипполит Бларамберг и девица Мария отставного подполковника Василия Корбе дочь
Поручителями были Новгородского кирасирского полка полковник Пилер и князь Кудашнв
МК с. Малая Выска Покровской церкви на 1830 год
التعليم: 1824, Санкт-Петербург, Российская империя, окончила Императорское воспитательное общество благородных девиц (Смольный институт), выпуск 17
الزواج: <222> ♂ Платон Иванович Киселевский [Киселевские] م 23 October 1799? و > 1888, Казань, Казанська губернія, Російська імперія
الوفاة: 1886, имение Малые Ширданы, Свияжский уезд, Казанская губерния, Российская империя
الدفن: в ограде главной церкви Свияжского мужского монастыря, Свияжск, Российская империя
اللقب المميّز: графиня
الوفاة: 1886
الخدمة العسكريّة: поручик в отставке с 1830 года
الزواج: <223> ♀ Любовь Ивановна [?]
الوفاة: < 1867
الخدمة العسكريّة: 1829, [[поручик]] лейб-гвардии Конно-гренадерского полка
الوفاة: 1831, Убит в бою при взятии Воли под Варшавой. Холост, бездетен.
اللقب المميّز: Граф
العمل: Статский советник
العمل: прокурор 5-го Департамента Сената
العمل: герольдмейстер Сената
العمل: Действительный статский советник
العمل: 1841, камергер
الزواج: <225> ♀ София Сергеевна Строганова (Толстая) [Строгановы] م 21 سبتمبر 1824 و 25 فبراير 1853
الوفاة: 14 مايو 1873
الدفن: Донской монастырь, Москва, Россия
الخدمة العسكريّة: [[есаул]] Оренбургского казачьего войска
الزواج: <226> ♀ Екатерина Захаровна Рокасовская (Мандрыка) [Рокасовские] م 1819?, Оренбург, Оренбургская губерния, Российская империя
الوفاة: 1841 ? 1845
الخدمة العسكريّة: корнет(1850-1867)
الزواج: <227> ♀ Екатерина Петровна Ланге (Корбе) [Ланге]
الوفاة: Российская империя
Илларион Васильевич — дв. и пом. Новом. уе. Род. в 1811 г. Майор и кавалер (1852). 29 июня 1868 г. внесен вместе с Василием Васильевичем и Илларионом Илларионовичем Корбе во 2-ую часть РК Чернигов. дв-ва указом ПС за № 3005. Помещик с-ца Спокойного Новом. уе. Продал в 1852 г. поме щику С. С. Евецкому часть своей земли и леса в уезде (уч. Константиновский, 1995 дес.). За ним по ревиз. 1858 г. в Новом, уезде с. Вольное и д. Николаевка, где 281 креп., 92 двора, 3234 уд. и 107 неуд. дес. зем .Жена: Ланге Екатерина Петровна. Дочь тайн. сов-ка, док тора медицины, инспектора Таврич. врачебной упра вы, учредителя Таврич. губ. статистического комитета, археолога и коллекционера Петра Ивановича Ланге (1791 (1778?)— 1863), владельца имений в деревнях Улу-Узень и Куру-Узень (18 тыс. дес.) Ялтинского уе. Таврич. губ., и его жены Устиньи Андреевны Торклер (дочери австрийского вице-канцлера). 29 октября 1841 г. отец по дарственной передал ей дачу Улу-Узень. Она же в свою очередь 4 июля 1847 г. передала право на ее владение мужу по доверенности. 26 мая 1850 г. по завещанию отца она стала полноправной владе лицей земель дачи Уту-Узень площадью 3230 дес. 50 кв. саженей. Владела этим имением до конца жизни. В окладной книге Ялтинского уе. за 1888—1890 гг., она значится владелицей дачи Улу-Узень, состоящей из 6 дес. виноградников, 4 дес. 600 кв. саженей фруктовых садов. 1 дес. 50 кв. саженей поливных земель, 18 дес. 1800 кв. саженей пахотных земель, 1700 дес. паст бищных земель. 1500 дес. леса, — обшей площадью 3230 дес. 50 кв. саженей. В окладной книге за 1891-1894 гг. она, как землевладелица, уже не упоминается. Дети: Константин (1845 г. р.), Николай (1848 г. р.), Илларион (1851 г. р.).
caste: потомственная дворянка и дочь генерал-поручика
الزواج: <228> ♂ Фёдор Михайлович Чуйкевич [Чуйкевичи] م 1801 و > 1863
الوفاة: 16 مايو 1893, Ялта, Таврическая губерния
التعليم: 1830, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургская губерния, Российская империя, Окончила Императорское воспитательное общество благородных девиц (Смольный институт) в 1830 г., выпуск 19.
الزواج: <229> ♂ Эраст Петрович Перцов [Перцовы] م 29 نوفمبر 1804 و 12 يوليو 1873, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургская губерния, Российская империя, (или ноябрь 1834) После свадьбы семья переехала в Казань, где жили многочисленные родственники Эраста Петровича и находилось большое имение «Хотня» в Мамадышском уезде Казанской губернии, унаследованное от отца, отставного поручика Петра Алексеевича Перцова, умершего в 1830 году.
السكن: 12 يوليو 1873, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургская губерния, Российская империя, Овдовела
الوفاة: 7 ابريل 1891, Казань, Казанская губерния, Российская империя
الزواج: <230> ♀ Евдокия Ивановна Псёл (Лукашевич) [Псёлы] م 1815
الشهادات: 1842 - 1867, Российская империя, коллежский регистратор
Влад. Лукашевич — Лукашевич Володимир Якимович (1813 — ?), брат Платона Лукашевича, про стосунки Шевченка з яким є значно більше відомостей, ніж з Володимиром Лукашевичем. Дружиною В. Лукашевича була Євдокія Іванівна Псьол (1815 — ?), старша сестра Глафіри і Олександри Псьол. Із «Малоросійського родословника» В. Модзалевського відомо, що В. Лукашевич «воспитывался в 1 кадетском корпусе, откуда за неспособностью по болезни к военной службе выпущен 16 окт. 1830 г. с чином 14 класса; 26 мая 1831 г. — в канцелярии бывшего Малороссийского военного губернатора; там же и служил в 1836 г.; коллежский регистратор (1842 — 1867); за ним в селе Мехедовке 264 души (1850); владея Мехедовкой (1867)» (Модзалевский В. Малороссийский родословник. — К., 1912. — Т. 3. — С. 207 — 208). Про знайомство Шевченка з В. Лукашевичем відомостей немає.
التعليم: 1833, Санкт-Петербург, окончила Императорское воспитательное общество благородных девиц (Смольный институт), выпуск 20
السكن: 1834, Казань, Переехала в Казань по месту службы отца.
الزواج: <231> ♂ Василий Николаевич Чемесов [Чемесовы] م 7 نوفمبر 1808 و > 1854, Казань, За женой приданое – в г. Казани каменный двухэтажный дом и в Лаишевском уезде на реке Нурминке водяная мельница
الوفاة: Казань
caste: дворянин
الوفاة: 3 ديسمبر 1819, Малороссия, Российская империя
الخدمة العسكريّة: штабс-ротмістр
الزواج: <232> ♀ w Пелагея/Полина/ Яковлевна Бартош (Литвинова) [Бартошы] م 1833 و 1904
الوفاة: 1860 ? 1861, Архангельск, умер холостым и психически больным
اللقب المميّز: граф
الخدمة العسكريّة: поручик Лейб-гвардии Уланского полка
الخدمة العسكريّة: штабс-ротмистр в отставке
اللقب المميّز: граф
الزواج: <233> ♀ Евгения Федоровна Родионова (Гудович) [Родионовы]
العمل: 1848 - 1854, Новгород-Северский уездный предводитель дворянства
العمل: 1863 - 1866, Мглинский уездный предводитель дворянства
الوفاة: 1890?
الزواج: <234> ♀ Любовь Александровна Брежинская (Маркович) [Брежинские] م 1819 و 1854
الوفاة: 1854
اللقب المميّز: граф
الخدمة العسكريّة: [[полковник|гвардии полковник]]
الزواج: <235> ♀ Варвара Николаевна Щербатова (Гудович) [Щербатовы] م 1834 و 1882
الوفاة: 1886
الزواج: <236> ♀ Катерина Василівна Кочубей (Галаган) [Кочубеї] م 1826 و 1896
الوفاة: 25 سبتمبر 1888, имение Сокиринцы, Прилукский уезд, Полтавская губерния, Российская империя
التعليم: 1829, Москва, Российская империя, Воспитывался в 1 Московском Кадетском Корпусе, потом переименованном в Военную Гимназию.
الخدمة العسكريّة: 22 يوليو 1840, Прапорщик, в Егерский, потом 36 пехотный Орловский, Генерал-Фельдмаршала князя Варшавского графа Паскевича Эриванского, полк.
الخدمة العسكريّة: 27 ابريل 1841, Батальонный адьютант.
الخدمة العسكريّة: 7 مايو 1841, Подпоручик.
الخدمة العسكريّة: 14 مايو 1845, Командирован с Маршевым батальоном на Кавказ, где участвовал в военных действиях против Кавказских горцев.
الخدمة العسكريّة: 6 يوليو 1845, Находился в войсках Генерал-Адьютанта Князя Воронцова при взятии аула Дарго. 7 июля 1845 находился в войсках Генерал-Адьютанта Князя Воронцова при взятии Бельтоной. 14 июля 1845 при наступлении через Гамбет и Андрию к аулу Дарго находился при штурме неприятельской позиции Азанч. 20 июля 1845 ранен пулей в живот при отступательном движении в деревню Гизель, откомандирован для лечения.
الخدمة العسكريّة: 6 يونيو 1846, Поручик.
الخدمة العسكريّة: 4 ابريل 1848, Штабс-капитан.
الخدمة العسكريّة: 9 ابريل 1848, Награждён третьим жалованьем.
الخدمة العسكريّة: 10 مايو 1848, Полковой жалонерный офицер.
الخدمة العسكريّة: 1 يونيو 1849, С 1 июня по 16 сентября 1849 участвует в Венгерской военной кампании. Участвовал в сражении при Перете. 16 июня 1849 участвовал в сражении при г. Раабе. Участвовал в сражении под г. Коморно. 23 июля 1849 участвовал в сражении под г. Щегедином. 24 июля 1849 участвовал в сражении при м. Щеред. 5 августа 1849 участвовал в сражении при занятии крепости Арада.
الخدمة العسكريّة: 22 سبتمبر 1850, Награждён орденом св. Анны 3 степени с мечами и бантом.
الخدمة العسكريّة: 7 أغسطس 1851, Ротный командир.
الخدمة العسكريّة: 20 فبراير 1853, Участвовал в сражении при Килиакрии под руководством генерал-лейтенанта Хрулёва.
الخدمة العسكريّة: 23 ابريل 1853, Севастополь, Таврическая губерния, Российская империя, Вступил в г. Севастополь в составе гарнизона. С 24 апреля по 9 мая 1853 на работах по укреплению оборонительной линии Севастополя. В ночь с 10 на 11 мая 1853 на работах под сильным артиллерийским огнём неприятеля участвовал в отбитии неприятеля генерал-лейтенантом Хрулёвым.
الخدمة العسكريّة: 11 نوفمبر 1853, участие в военных действиях в Дунайской армии против турок в Княжествах Молдавии и Валахии.
الخدمة العسكريّة: 20 فبراير 1854, Участвовал в деле под Каларашем. 22 февраля 1854 участвовал в деле под крепостью Силистрией.
الخدمة العسكريّة: 17 ابريل 1854, 17-28.04.1854 возводил боем батарею под крепостью Силистрией. 28.04.1854 при отбитии вылазки у крепости Силистрии, ранен пулей и кинжалом в левую руку.
الخدمة العسكريّة: 10 مايو 1854, Командующий батальоном. 19 мая 1854 - капитан. В сентябре 1854 участвовал в движении войск в Крым против союзных войск Англии, Турции, Франции и Сардинии.
الخدمة العسكريّة: 12 مارس 1855, Севастополь, Таврическая губерния, Российская империя, Участвовал в Крымской кампании Севастопольского гарнизона.
الخدمة العسكريّة: 10 مايو 1855, Севастополь, Таврическая губерния, Российская империя, Командуя 4 батальоном своего полка во время нахождения в вылазке против 5 бастиона, при отбитии траншей между 5 и 6 бастионами ранен: осколком гранаты в голову слева, контужен ядром в голову справа, пулями: 2 в грудь, 1 в живот, 1 в правую руку, 7 в обе ноги, из них одна с раздроблением кости левой ноги.
الخدمة العسكريّة: 11 مايو 1855, Севастополь, Таврическая губерния, Российская империя, Награждён орденом св. Анны 2 ст. с мечами за защиту Севастополя и медалью за защиту Севастополя. 11-18.05.1855 перевезён на Северную сторону Севастополя, после с 18 мая по 9 августа 1855 – в Симферопольский военный госпиталь.
الخدمة العسكريّة: 20 فبراير 1856, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Прикомандирован к Владимирскому Киевскому Кадетскому Корпусу репетитором русского языка.
الخدمة العسكريّة: 27 يناير 1857, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Причислен к Комитету о раненых с пенсией 245 рублей серебром.
الزواج: <238> ♀ Анастасия Фёдоровна Шульжевич (Мандрыка) [Шульжевичи] م 18 October 1832 و 20 مارس 1917, Киев, Киевская губерния, Российская империя
الخدمة العسكريّة: 22 سبتمبر 1858, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Майор. Со старшинством с 04.08.1858.
الخدمة العسكريّة: 15 مايو 1866, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Зачислен в запасные войска по армейской пехоте с оставлением под покровительством Комитета о раненых.
الخدمة العسكريّة: 22 سبتمبر 1866, Награждён орденом св. Владимира 4 ст. с бантом за 25 лет службы в офицерских чинах.
الخدمة العسكريّة: 18 مايو 1872, Наблюдающий за передвижением войск Варшавского района.
الخدمة العسكريّة: 19 سبتمبر 1873, Наблюдающий за передвижением войск по Киево-Брестской железной дороге.
الخدمة العسكريّة: 27 نوفمبر 1873, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Подполковник.
الخدمة العسكريّة: 6 فبراير 1878, Командирован в распоряжение Командующего войсками в тылу действующей армии и прибыл в Бухарест. 09.02.1878 назначен в распоряжение Начальника Инженеров тыла армии. В турецкой кампании состоял в распоряжении Генерал-Адьютанта Дрензельни.
الخدمة العسكريّة: 7 ابريل 1878, Председатель ревизионной комиссии при Интендантстве по освидетельствованию продуктов, поставляемых для армии.
الخدمة العسكريّة: 13 نوفمبر 1878, Рущук, Болгария, Помощник Коменданта г. Рущука.
الخدمة العسكريّة: 3 فبراير 1879, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Отчислен от должности и командирован в г. Киев.
الخدمة العسكريّة: 23 فبراير 1883, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Полковник при отставке. Получал всего 1940 р. 87 к., в том числе: пенсии из Государственного казначейства 1093 р. 95 к., из Инвалидного капитала 307 р. 92 к., из Эмеритуры 539 р.
الخدمة العسكريّة: 19 أغسطس 1896, Киев, Киевская губерния, Российская империя, Представлен Царю Николаю II Радомысльским уездным и Киевским губернским дворянством.
الوفاة: 20 نوفمبر 1896, Радомысль, Радомысльский уезд, Киевская губерния, Российская империя
الزواج: <239> ♀ Елена Дорофеевна Тефтул (Гижицкая) [Тефтул] م 1833 و 1893
الوفاة: 8 يوليو 1894
В прошении его отца о зачислении Ивана Александровича в Ришельевский лицей от 12 августа 1831 г. было указано, что ему 8 лет (97).
Первоначальное образование получил в Ришельевском лицее. Корнет (на 1845 г.). Поручик Гусарского Его Императорского Высочества Наследника Цесаревича полка, 21 января 1847 г. был «уволен в отпуск к Кавказским минеральным водам и к Крымским грязям» (98). Адъютант командующего военных поселений генерал-лейтенанта С. Ф. Щербинского (на 1854 г.) (99). 6 июля 1854 г. произведен из поручиков в штабс-ротмистры (100). 31 января 1856 г. уволен от службы в связи с болезнью «адъютант начальника округов военного поселения 4-х последних Новороссийского и 5-ти Киевской и Подольской губерний, запасного эскадрона Лейб-Гусарского Его Величества полка штабс-ротмистр Гижицкий, ротмистром и с мундиром» (101). Предводитель дворянства Ананьевского уезда (1857–1859). В 1856 г. Иваном Александровичем в м. Ряснополье была построена каменная церковь во имя Св. Апостолов Петра и Павла (102), 14 апреля 1876 г. утвержден церковным старостой этой церкви на первое трехлетие и в июне 1880 г. на второе трехлетие (103). Почётный мировой судья Одесского уездного съезда мировых судей, проживал в м. Покровском (на 1880 г.) (104). 15 февраля 1881 г. утвержден церковным старостой при Казанской церкви с. Исаева Ананьевского уезда (105).
Действительный член Императорского общества сельского хозяйства Южной России (с 14 мая 1883 г.) (106). Попечитель Курисово-Покровской земской больницы (на 1883 г.) (107).
Землевладелец с. Исаево Ананьевского уезда Херсонской губернии (*На 1899 г. землевладельцем 6947 дес. 1250 саж. земли при с. Исаево, Поплавское и д. Васильевка Исаевской волости Ананьевского уезда значится его внук Александр Иванович Курис). 7 декабря 1853 г. он вместе с братьями Михаилом, Федором и Степаном продали старшему брату Николаю свою часть земли при с. Любовь-Александровке, доставшуюся им от отца (108).
Восприемник при крещении внуков: Ивана Ивановича Куриса (1 августа 1871) (109) и князя Павла Александровича Абамелика (1 сентября 1885, см. № 51/33) (110).
اللقب المميّز: графиня
العمل: фрейлина Высочайшего Двора
الزواج: <241> ♂ Александр Иванович Гендриков [Гендриковы] م 1807 و 16 مايو 1881, ІІ
الوفاة: 1901
اللقب المميّز: граф
اللقب المميّز: графиня
الزواج: <242> ♂ Михаил Павлович Младший Голицын [Голицыны] م 30 ابريل 1825 و 5 مارس 1868
الوفاة: 17 نوفمبر 1901
أخرى: <243> ♀ Евлампия Дмитриевна Горленко (Свечка) [Горленко] م 21 سبتمبر 1841 و 1902
التعليم: 1848, окончил Харьковский университет в звании "кандидат университета"
الزواج: <244> ♀ Александра Львовна Свечка (Маркович) [Свечки] م 1829 و 29 أغسطس 1883
العمل: 1862, служил мировым посредником. Губернский секретарь
الوفاة: سبتمبر 1886
اللقب المميّز: граф
التعليم: 1842, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургская губерния, Российская империя, Окончила Императорское воспитательное общество благородных девиц (Смольный институт) в 1842 г., выпуск 23.
الزواج: <245> ♂ Иван Иванович Бибиков [Бибиковы] م 1818?, Санкт-Петербург, Санкт-Петербургская губерния, Российская империя
الزواج: <246> ♂ Николай Яковлевич Дунин-Борковский [Дунин-Борковские] م 1750 - 1755
الوفاة: 1827
العمل: міровий суддя Переяславського повіту з 1869 року
الزواج: <247> ♀ Наталья Прокофьевна Калиновская (Ильяшенко) [Калиновские]
الزواج: <248> ♂ Анна Николаевна Гоголь-Яновская (Ильяшенко) [Гоголи-Яновские] م 17 ديسمبر 1836
الوفاة: 18 ابريل 1870
الوفاة: 5 مارس 1831, Наумовка, Белгородский уезд, Белгородская губерния, Российская империя
الوفاة: 15 يناير 1905
Окончил институт Корпуса горных инженеров. В службе с 10 января 1852 г. (офицером) [по другим данным – с 12 июля 1849 г.], корнет (на 1853 г.), поручик (с 4 сентября 1857 г., и на 1866 г.), отставной поручик (на 1878 г.), горный инженер (на 1892 г.). Коллежский секретарь (5.08.1896 г.), статский советник (на 1898 г.), действительный статский советник (1904 г.). Почетный мировой судья Ананьевского уезда (на 1892 г.), председатель Ананьевского уездного съезда почетных мировых судей (на 1898 г.). Предводитель дворянства Ананьевского уезда (1866–1869; 1881–1885 исполняющий должность; 22 октября 1886 – 9 октября 1898). Гласный Херсонского губернского земского собрания избирался (1865–1867, 1871–1876, избирался Ананьевским уездным земским собранием три раза) (125). 6 июня 1875 г. утвержден председателем церковно-приходского попечительства при Иоанно Богословской церкви с. Жеребково (*Иоанно Богословская церковь в с. Жеребково Ананьевского уезда Херсонской губернии была построена в 1848 г. помещиками Жеребко.) (126), перестроенной (расшипенной) на его средства (127), в 1884 г. он пожертвовал весь строительный материал на постройку дома для священника (128). Действительный член Императорского общества сельского хозяйства Южной России (с 1864г.) (129), впоследствии пожизненный член этого общества (на 1899 г.). Действительный член общества попечения о больных детях г. Одессы (с 1887 г.) (130). Пожизненный член Ананьевского общества призрения старцев и дряхлых (на 1901 г.) (131), и общества вспомоществования бедным учащимся в Ананьевской мужской и Мариинской женской гимназиях (на 1904 г.) (132). Попечитель Исидоровского дома убогих в Санкт-Петербурге (1902–1904). В октябре 1878 г. С. А. Гижицкий в своем письме в совет Императорского общества сельского хозяйства Южной России описывал земельные владения свои и супруги: «…собственно мне принадлежащих в Ананьевском уезде 9000 дес., в Тираспольском 1260 дес. и в Ананьевском уезде жены моей 570 дес.» (133). В 1888 г. он приобрел у Марии Леонтович имение в Ананьевском уезде (134). Землевладелец Ананьевского уезда Херсонской губернии: при д. Николаевка Исаевской волости 5621 дес. 1800 саж.; Новогеоргиевской волости: при с. Жеребково 2588 дес. 644 саж., при д. Михайловка 285 дес. 350 саж.; при д. Розальевка Бирзуловской волости 1109 дес. 1859 саж.; при д. Елисаветовка Кондратовской волости 120 дес. (на 1898 г.) (135), а также Тираспольского уезда: при д. Мало-Жеребково Евгеньевской волости 1323 дес. 1400 саж. и при хуторе Ивановка 100 дес. 2380 саж. (136). В 1878 г. проживал в с. Жеребково Ананьевского уезда. В «Одесском листке» за 17 и 18 января 1905 г. были опубликованы извещение о смерти и некролог С. А. Гижицкого. Так, в извещении о смерти сын и дочери извещали о его кончине «после тяжкой и продолжительной болезни» в имении Жеребково и погребении там же в семейном склепе (137), а в некрологе сообщалось о его детях: сыне, камер-юнкере Высочайшего Двора, предводителе дворянства Ананьевского уезда А. С. Гижицком, и дочерях – М. С. Рашевской и Л.С. Шишкиной (138). Похоронен в с. Жеребково Ананьевского уезда Херсонской губернии в семейном склепе (вместе с женой) в ограде Иоанно Богословской церкви (139). Кавалер Российских орденов: Св. Станислава 2 ст., Св. Анны 2 ст. (22 июня 1889 г.), Св. Владимира 4 ст. (6 декабря 1895 г.), был награжден медалью в память войны 1877–1878 гг.
Патрикій Олександрович Ілляшенко, чоловік Варвари Євгенівни, з дому Томар, теж походив із старовинного роду козацької старшини. Старійшина роду, Іван Ілляшенко, у 1710 р. був переяславським полковим підскарбієм, пізніше - переяславським полковим сотником. Батько Патрикія - Олександр Костянтинович - ротмістр у відставці, поміщик села Зоріна, Радомишльського повіту, мати - з дому Іскра. П. О. Ілляшенко закінчив київську 1-у гімназію, курс Ніжинського ліцею кн. О. Безбородька і 1855 р. фізико-математичний факультет університету св. Володимира дійсним студентом. На межі XIX- XX ст. П. Ілляшенко - повітовий предводитель дворянства Радомишльського повіту. Ілляшенки володіли майже 4 тис. десятин землі у Київській губернії, кількома будинками в Києві. Вони мали сина Володимира та трьох дочок: Зінаїду, Марію та Олександру. Садибу на Володимирській, 49 успадкував син, будинок на Виноградній, 8 - дочка Олександра.
اللقب المميّز: граф
الوفاة: 1863
الخدمة العسكريّة: 1851, Санкт-Петербург, поступил на службу в лейб-гвардии Гусарский Его Императорского Величества полк
الخدمة العسكريّة: 1853, [[корнет]] лейб-гвардии Гусарского Его Императорского Величества полка
الزواج: <251> ♀ Мария Петровна Поль (Мандрыка) [Поль] م 1835? و 1874?, Санкт-Петербург, 1-я жена
الخدمة العسكريّة: 1859, штаб-ротмистр лейб-гвардии Гусарского Его Императорского Величества полка при отставке
العمل: 1860, Белгород, Мировой посредник Белгородского уезда; почётный мировой судья и кандидат в Белгородском уездном предводителе дворянства, потом Белгородский уездный предводитель дворянства.
السكن: 1874, Белгород, Овдовел. После похорон жены Марии Петровны уехал в Санкт-Петербург.
الزواج: <252> ♀ София Ивановна Назорова (Мандрыка) [Назоровы] م 14 نوفمبر 1845 و > نوفمبر 1914, 2-я жена
الوفاة: 5 ابريل 1901, Царское Село, Санкт-Петербургская губерния, Похоронен на Казанском кладбище в Царском Селе.
الوفاة: 26 يوليو 1833, Казань, Погребён на Клаиловском кладбище Казанского Кизического Введенского мужского монастыря.
الزواج: <254> ♀ Ольга Александровна О’Коннор (Лысенко) [О’Коннор]
الزواج: <255> ♀ Ольга Антоновна Липская (Лысенко) [Липские]
الوفاة: 6 نوفمبر 1912, Киев
الوفاة: помер в дитинстві
الزواج: <257> ♂ Михайло Петрович Старицький [Старицькі] م 2 ديسمبر 1840 و 14 ابريل 1904
أخرى: кавалер, предводитель дворян Херсонского уезда(1847-1857)
أخرى: помещик Софиевки, Омелового и территории бывшей Каменской Сечи/упомянут в 1835-1866 гг.,/
الزواج: <258> ♀ Софья Дмитриевна [?]
أخرى: 1850 - 1856, почётный попечитель Херсонской гимназии
الوفاة: 1910
الزواج: <259> ♂ Александр Михайлович Ладыженский [Ладыженские] م 4 October 1891 و 9 يناير 1973
الوفاة: 1967, СРСР
О. Д. Багалей родилась 7 октября 1889 г. После окончания Харьковской гимназии, она вместе с сестрой Натальей в 1914 г. окончила историко-филологический факультет выс
1МИЧ женских курсов в Москве. Д. И. Багалей внимательно > и I л за успехами своих дочерей. Вероятно, Ольга проявила ЦШ1(н1Лыпий интерес к историческим исследованиям.
الوفاة: 1891
الزواج: <261> ♂ Владимир Евгеньевич Татаринов [Татариновы] م 1892 و 1961, Церковь Рождества Богородицы, Харьков, Российская империя
الوفاة: 19 سبتمبر 1942, Харьков, УССР, СССР
Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна (7.10.1889 - 19.09.1942) [Текст] // Історики Харківського університету : біобібліогр. довід. (1905 - 2013 рр.) / Харьк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна ; [уклад. : О. М. Богдашина, В. І. Бутенко, С. Б. Глибицька та ін.]. - Харків, 2013. - С. 23-24. - Бібліогр. наприкінці ст.
الوفاة: 1894, Российская империя
الوفاة: 1920, УНР
العمل: ابريل 1964 - 1979, Москва, работала во французском посольстве в Москве – занимала пост шефа бюро по связям
الوفاة: 8 يونيو 1999
В 18 лет Анастасия познакомилась с молодым человеком, тоже русским, который вскоре сделал ей предложение. Анастасии вновь пришлось делать непростой выбор, и ответ ее был таким: «Я чувствовала, что Господь хочет, чтобы я отдала Ему свою жизнь ради России». И в 22-летнем возрасте Анастасия дает обет безбрачия. Анастасия Борисовна поклялась не выходить замуж, как и её предок - Ульяна Ивановна Александрович, сестра матери Надежды Дуровой.
Написала книгу «Россия - очищение огнем», вышедшую на русском языке в 1999 г. Эта книга, так же как и «Записки кавалерист-девицы», написана в форме дневников и также увлекательна и интересна.الوفاة: 1913
التعليم: закончила французский коллеж, получила медицинское образование
العمل: врач
الزواج: <262> ♂ Владимир Петрович Шведер [Шведер]
الوفاة: 2012, весна
الزواج: <263> ♂ Филипп Мужо [Мужо]
أخرى: 1972, уехала с детьми в Москву и работала там во французском посольстве в качестве секретарши в консульском отделе
السكن: > 1985, Сент-Женевьев де Буа, Франция
التقاعد: 1985
