Константин Полубинский و 1640 - جرد الجدول

Wykształcony w Akademii Wileńskiej, Zamojskiej i Krakowskiej, dworzanin króla Władysława IV, dzięki czemu nauki pobierał też za granicą. W 1646 wybrany na posła na Sejm, od 1648 dowódca husarii pod zwierzchnictwem hetmana polnego litewskiego Janusza Radziwiłła. W czasie powstania Chmielnickiego walczył w latach 1648-1650 na Ukrainie, od 1651 na czele własnej chorągwi husarskiej. Na przełomie 1651/1652 dowodził trzema chorągwiami w kompucie litewskim Radziwiłła, w 1654 podstoli, potem pisarz polny litewski. W czasie potopu szwedzkiego początkowo po stronie Szwedów, których porzucił i wziął udział w bitwie pod Prostkami po polskiej stronie. Dowodził słynną szarżą husarską w drugim dniu bitwy pod Warszawą. Potem walczył z wojskami Rakoczego, z Rosją na Białorusi i Litwie, w 1665 dostał się do niewoli pod Częstochową, gdzie musiał przyrzec, że więcej nie poprowadzi do boju wojsk litewskich z koronnymi. Jan Kazimierz nadając mu starostwo bobrujskie w dniu 17 lutego 1668 roku podkreślił jego zasługi w trzydniowej bitwie warszawskiej. Ominęły go buławy hetmana polnego i wielkiego, od 1669 marszałek wielki.

Посол (депутат) сеймов 1661, 1664, 1668, 1670, депутат Трибунала Великого княжества Литовского в 1667—1668, маршалок Трибунала в 1671.

Представитель знатного шляхетского и княжеского рода Огинских. Отцом Марциана был Александр Огинский (ок. 1585—1667), трокский каштелян, сенатор, защитник православия в Великом княжестве Литовском.

Обучался в Вильне, Кракове и Лейдене. С 1651 служил в литовском войске. С 1656 под командованием Павла Сапеги участвовал в сражениях с войсками князя Трансильвании Дьёрдя II Ракоци, затем в 1657 со шведами в Курляндии. Вместе с Сапегой и Стефаном Чарнецким в 1660 участвовал в битвах на территории нынешней Белоруссии с русским войском, в том числе Иваном Хованским — Тараруем.

Принимал участие в походе литовского войска на Москву в 1663—1664 гг. в ходе русско-польской войны (1654—1667). Принимал участие в подписании «Вечного мира» между Русским царством и Речью Посполитой в Москве 6 мая 1686 года.

Участник хотинской битвы с турками в 1673.

С рождения Марциан Александр Огинский был православным, участвовал в религиозной жизни церкви, был членом Могилёвского и Виленского Богоявленских братств.

Однако в борьбе за трокское воеводство от него потребовался переход из православия в католицизм или униатство, что он и сделал в 1670 и стал воеводой.

После смерти короля Михаила Вишневецкого поддерживал кандидатуру Романова, Габсбурга или представителя Бранденбургской линии и решительно протестовал против избрания на трон Речи Посполитой Яна Собеского при этом подписал даже протест, однако в 1676 присутствовал на его коронации.

Был противником балтийской политики короля Яна III, поддерживал антикоролевскую деятельность, при этом вступал в переговоры с курфюрстом Бранденбурга Фридрихом Вильгельмом.

Король, не желая усиливать конфликт, в 1684 сделал его великим канцлером литовским. М. Огинский, пытался примирить Собеского с Сапегами, но в конце концов принял решение о переходе на сторону антикоролевского лагеря.

odznaczony Orderem Orła Białego 1763

Один з фундушових документів князів Сангушків на ім’я настоятеля місцевого храму в Підлісцях о. Степана Дублянського був опублікований о. Миколаєм Теодоровичем 1890 року у Волинських єпархіальних відомостях, які на той час виходили в Крем’янці. Цей документ складений в місті Заславі в кінці XVIII ст. князем Йосифом Сангушком в тогочасній князівській резиденції у тому місті над Горинню. Цією грамотою, виданою на руки тогочасному єпископу Луцькому і Острозькому та настоятелю церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці в Підлісцях о. Стефану Дублянському, князь Йосип Сангушко, маршалок Литовський, підтверджував попередні грамоти, видані його предками на користування церковною землею і запевнив їх, що всі попередні ерекційні документи залишаються в силі, також зазначив, що парафія в с. Підлісці Крем’янецького повіту може користуватися церковною землею без будь-яких обмежень з боку Крем’янецького старости і його уряду.

• http://volyn.rivne.com/ua/2062?act=print

В ходе Русско-польской войны 1792 года отличился в битве под Зеленцами и стал одним из первых 14 кавалеров самого почётного польского военного ордена Virtuti Militari. После поражения поляков принят на русскую службу тем же чином (бригадир), командовал Кинбурнским драгунским полком. В 1794 году во время Восстания Костюшко, примкнул к повстанцам, генерал-майор повстанческой армии. После поражения восстания вновь принял русское подданство, жил в своих огромных поместьях на Волыни. В 1812 году вступил во французскую службу, бригадный генерал, находился в свите императора НаполеонаI во время похода на Россию в качестве одного из трёх польских генерал-адъютантов императора, наряду с Йозефом Коссаковским и Людвиком Пацем. Кавалер Ордена Почётного легиона. В России его имения были отобраны в казну.

• http://sergekot.com/dashev/

• http://forum.vgd.ru/?o=0&t=18290&st=&p=1164630