Варвара Николаевна Рахманова (Кочубей) م 1 نوفمبر 1793 و 7 ديسمبر 1846 - جرد الجدول

الميلاد: 20 نوفمبر 1821, 08.11.1821-стар.ст.
اللقب المميّز: 1839, княгиня (по мужу)
الزواج: <2> ♂ Лев (Терентий) Викторович Кочубей [Кочубеи] م 15 ابريل 1810 و 10 فبراير 1890, Диканька, Полтавская губерния
الوفاة: 11 فبراير 1897, 30.01.1897-стар.ст.
الدفن: русское кладбище Кокад, Ницца, Франция

Композитор-дилетант.

Приходилась мужу троюродной племянницей. В Диканьке супруги прожили несколько лет, занимаясь хозяйством. В 1846 году они переехали в Петербург, где Елизавета Васильевна смогла занять выгодное положение. Она часто бывала на придворных балах, и на малых балах великого князя Михаила Николаевича, в обществе держалась высоко и танцевала почти всегда с членами царской фамилии.

Увлекалась музыкой и сочиняла романсы. Её романсы «Я очи знал» на слова Ф.Тютчева, «Когда б он знал» и «Скажите ей» на слова Е.Ростопчиной были очень популярны в России в 1850—80-х, последний часто исполнял Тамберлик в Санкт-Петербурге.

По отзыву современника, княгиня Кочубей была некрасива собой и имела вечно надутое выражение лица. Между ней и супругом были явно холодные отношения, которые подтверждались тем, что в Петербурге они появлялись в основном врозь. Муж обращался к ней торжественно мадам де Кочубей и был часто в разъездах, она же подолгу жила в Царском Селе. Последние годы Елизавета Васильевна жила во Франции. В Ницце затеяла строительство роскошного особняка, который ныне занимает Музей изящных искусств.

الميلاد: 1853
الوفاة: 27 ابريل 1869

27 квітня 1869 року подружжя Галаганів постигла невиправна втрата – помер їхній син, єдина їхня дитина, шістнадцятирічний Павлусь Галаган. Горе батьків було безмежним і невтішним. Подейкували, що Галаган після смерті сина почав вірити в містику, повірив і у прокляття запорозьких характерників на весь його рід. Адже у той страшний 1709рік, рівно 160 років тому, коли москалі, захопивши при допомозі Галагана Запорозьку Січ, звіріючи від гарячої крові рубали полоненим січовикам голови і дерли з живих шкіру, козаки прокляли зрадника до сьомого коліна. Павлусь саме й був отим сьомим коліном Гната Галагана, на ньому цей рід і закінчився.

• http://www.pryluky.com/index.php/istoriya/4-istoriya/216-sokyryncigalagany.html
• http://agritura.livejournal.com/17394.html
• http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/91409a872b8dc8a2/

Павлусь Галаган (1852-1869) — єдина дитина в родині Григорія Павловича. Помер у 16-річному віці. Більше спадкоємців по чоловічій лінії в родині Ґалаґанів не було. Напевно збулося прокляття роду Ґалаґанів, яке накладено на Гната Ґалаґана за те, що він повернув зброю проти своїх побратимів-запорожців. Рід проклято до сьомого коліна.

• http://ukraine.polnaya.info/chernihivska-oblast/sokyryntsi/

الميلاد: 9 فبراير 1869
الزواج: <5> ♂ Василий Петрович Кочубей [Кочубеи] م فبراير 1868 و 24 مارس 1940

الميلاد: 14 يوليو 1894, Санкт-Петербург
السكن: 23 ابريل 1914, Санкт-Петербург, Российская империя, Бракосочетание. Муж: Кульнев Леонид Иванович, родился: 05.08.1884, Луга, умер: 09.03.1967, Париж.
النزوح: 1918, После октябрьского переворота вся семья Кочубеев эмигрирует в Бельгию. Екатерина Васильевна переезжает из Бельгии в Монтерей, Калифорния, США
الزواج: <6> ♂ Николай Александрович Мусин-Пушкин [Мусины-Пушкины] م 7 أغسطس 1892 و 1967, Монтерей, Калифорния, США
الوفاة: 19 يوليو 1965, Монтерей, Калифорния, США