The Rodovid Charitable Foundation pledges to support the Rodovid.org genealogy website and announces the first fundraising round to cover the web hosting fees.
Andreï Ivanovitch Staritsky م 5 أغسطس 1490 و 11 ديسمبر 1537 - جرد الجدول
From Rodovid AR
الزواج: <1> ♀ Євфросинія Андріївна Старицька Хованська [Хованські] و 20 October 1569
اللقب المميّز: 1519 - 11 ديسمبر 1537, Fürst Starizki
اللقب المميّز: 1519 -, Fürst von Wolokolamsk
الوفاة: 11 ديسمبر 1537, Moskau, Великое княжество Московское
الدفن: Moskau, Kathedrale des Heiligen Erzengels Michael im Kreml (Archangelsk-Kathedrale)
2
21/2 <1+1> ♂ w Владимир Андреевич Старицкий Московский [Московские]اللقب المميّز: Русское царство, князь Старицкий
عدّ الأطفال: Русское царство, точное количество детей и обстоятельства их гибели не ясны
الزواج: <2> ♀ w Евдокия Александровна Нагая [Нагие] و 1597
الزواج: <3> ♀ Євдокія Романівна Одоєвська (Старицька) [Одоєвські] و 9 October 1569, 2
اللقب المميّز: 1569 -, Русское царство, князь Дмитровский
الوفاة: 9 October 1569, Русское царство
3
51/3 <2+2> ♂ w Василь Володимирович Старицький [Старицькі]اللقب المميّز: князь Старицкий
الوفاة: 1574
أخرى: 1570, невеста Магнуса Датского
الوفاة: 1571
اللقب المميّز: Руське царство, княжна
الزواج: <5> ♂ Magnus de Holstein [Oldenbourg] م 26 أغسطس 1540 و 18 مارس 1583, Novgorod
اللقب المميّز: 12 ابريل 1573, Литовське велике князівство, Річ Посполита, королева Литви
الوفاة: 1597 ? 1617, Новодівицький монастир, Москва, Руське царство
Elle fut cousine avec Ivan Nikititch (l'aîné) Odoevsky.
- Source Wikipedia Мария Старицкая / Maria Vladimirovna (Martha) Staritsky (Magnus)
Ses parents furent contraints de s'empoisonner sous l'opritchnina du tsar Ivan IV Vassilievitch.
Sa sœur Evdokia Vladimirovna fut fiancée à Magnus, prince danois, mais elle mourut subitement.
1570, elle se retrouva fiancée à 10 ans et mariée à 13 ans (différence de 20 ans avec son mari).
1583, elle fut veuve à 23 ans.
1588, immédiatement après son retour, elle fut tonsurée sous le nom de Martha et emprisonnée avec sa fille dans le monastère Podsossenski et en 1589, sa fille décéda subitement.
الوفاة: 9 October 1569, отравлена
الوفاة: 20 نوفمبر 1570
الوفاة: 1569
الوفاة: 8 يناير 1564
الوفاة: 7 يناير 1568
الوفاة: 1569
4
141/4 <4+5> ♀ Маria Oldenbourg [Oldenbourg]الوفاة: 1597
الوفاة: 18 مارس 1589, Tsarat de Russie
1588, elle fut emprisonnée avec sa mère dans le monastère Podsossenski.
الوفاة: 1653
5
261/5 <18> ♂ Johan Rhédey de Kisréde [Rhédey]الوفاة: 1686
6
281/6 <26> ♂ Laszlo Rhédey von Kis-Rhéde [Rhédey]الوفاة: 1722
Про родовідні корені батьківської лінії М. Старицького мовиться як про легендарні. Натрапляємо в різних джерелах на родинну легенду Старицьких, за якою їхня генеалогія сягає ще роду Рюриковичів. Біограф Старицьких Юрій Хорунжий у нарисі про молодшу з доньок Михайла Петровича – Оксану зазначає, що від доньки вже Оксани Михайлівни – Ірини Стешенко вперше почув відповідну інформацію: «Саме вона розповіла мені родинну легенду про те, що Старицькі походять з княжого роду Рюриковичів – володарів Київської Русі». Інше джерело – з листування Миколи Лисенка. Знаменитий композитор, брат і щирий друг Старицького в одному з листів до М. Драгоманова (березень 1878 р.) сповіщає про бізнесове банкрутство зовсім непрактичного в цій сфері побратима й не без іронії зауважує: «І жаль, і біль, і серце враз; нащо було «дворянину з дворян» братися за купецьке, торгове діло, де й місцеві шахраї – жиди підвели». Щодо іронічного «дворянину з дворян» подається коментар: «М.П. Старицький, котрий вів свій рід від Рюриковичів, любив пишатися своїм шляхетським походженням, тому члени «Старої Громади» жартома називали його «дворянин».
В іншому матеріалі згаданий Ю. Хорунжий пише, що «рід Старицьких давній і знакомитий. За родинними переказами, князь Старицький ще за Івана Грозного, рятуючись від переслідувань, вибрався на Україну і тут осів навічно». Ще одна сумлінна дослідниця життєвого і творчого шляху М. Старицького Ольга Цибаньова зазначає, що «Старицькі, за родинною легендою, в XVII столітті (вже, як бачимо, не за часів Івана Грозного – В.П.) прибились на Полтавщину з стародавнього північного міста Стариці» [12, с. 3]. «Энциклопедический словарь» Брокгауза й Ефрона подає доволі ґрунтовну й різнобічну інформацію про Старицю – повітове містечко Тверської губернії «при впадении речки Верхней С[тарицы] в Волгу»: «Город С[тарица] основан в 1297 г. князем Михаилом Ярославичем Тверским; в XIV в. принадлежал тверским князьям; в 1375 г., во время борьбы московского князя Димитрия Ивановича Донского с Тверским, Михаилом Александровичем, С[тарица] была разорена войсками первого и некоторое время находилась во власти Москвы, затем снова отошла к Твери. В 1482 г. она вторично присоединена к московским владениям и после смерти Иоанна III отдана в удел младшему его сыну, князю Андрею Ивановичу, который именовался князем Старицким…» [13, с. 442]. Поряд із цитованим матеріалом подається ще інформація про «село Старицкое (Старица)» Астраханської губернії й невелика замітка про Михайла Петровича Старицького.
Певно, що таку генеалогічну глибину роду Старицьких по батьківській лінії так і доведеться сприймати як легенду чи версію, документалізувати яку, очевидно, не вдасться. А вже історія Старицьких на території України окреслена виразніше. Майже в один голос пишуть про неї і Ю. Хорунжий, і О. Цибаньова, хоча теж не без серпанку легендарності. «Не пістоль чи шаблюку вони (Старицькі – В.П.) взяли собі за зброю, – нотує О. Цибаньова. – Нею було щире слово, проповідь добра та хрест. Відомо, що з 1665 по 1671 рік Лука Семенович Старицький був духовним пастором козацтва у Полтавському полку. Однак нащадки цього протопопа збочили з протоптаної дідом і батьком дороги, подалися в козаки. Уже син Луки Захарій за хоробрість у боях і неабиякий розум у 1711 році був обраний побратимами на сотника, а згодом став «знатним полку Полтавського товаришем». Тим же шляхом пішли онук, правнук, праправнук». Юрій Хорунжий додає, що «в роду Старицьких були духовні особи, навіть архімандрит Києво-Печерської лаври Варнава Старицький, а прадід Василь Михайлович Старицький ходив у полкових хорунжих та полкових обозних, по тому ж, як Катерина ІІ скасувала козацький полковий устрій, прадід отримав звання прем’єр-майора».
Отже, як і в Шевченка, навіть ще виразніше, простежується по батьківській лінії «козацька генеалогія» Михайла Старицького. Його батько, штабс-ротмістр уланського полку, дворянин Петро Іванович Старицький, вийшовши у відставку, по своїй родовій лінії завершив військовий вибір. Його син Михайло, як знаємо, зробив вибір інший, але такий, якому не відмовиш у відвазі й патріотизмі. Михайло Старицький акцентував на слові як зброї.
7
291/7 <27> ♂ Лука Семенович Старицький [Старицькі]Отже, як і в Шевченка, навіть ще виразніше, простежується по батьківській лінії «козацька генеалогія» Михайла Старицького. Його батько, штабс-ротмістр уланського полку, дворянин Петро Іванович Старицький, вийшовши у відставку, по своїй родовій лінії завершив військовий вибір. Його син Михайло, як знаємо, зробив вибір інший, але такий, якому не відмовиш у відвазі й патріотизмі. Михайло Старицький акцентував на слові як зброї.
Лука Старицкий, атаман полтавский. Року тисяча семсот двадцять второго, месяца ноеврия шестогонадцять дня.
الوفاة: 1791
8
311/8 <30> ♂ Ladislas Rhédey von Kis-Rhéde [Rhédey]الزواج: <7> ♀ Agnes von Inczedy de Nagy-Varad [Inczedy] م 1788 و 1856
الوفاة: 22 نوفمبر 1835
Отже, як і в Шевченка, навіть ще виразніше, простежується по батьківській лінії «козацька генеалогія» Михайла Старицького. Його батько, штабс-ротмістр уланського полку, дворянин Петро Іванович Старицький, вийшовши у відставку, по своїй родовій лінії завершив військовий вибір. Його син Михайло, як знаємо, зробив вибір інший, але такий, якому не відмовиш у відвазі й патріотизмі. Михайло Старицький акцентував на слові як зброї.
