Іван Іванович Гербаневський - جرد الجدول
From Rodovid AR
Гербаневські прийшли із Польщі. Сини Івана Орди Гербаневського (до свого прізвища польські Гербаневські добавляли "Орда") Петро і Іван поступили на російську службу: Петро - в Пирятинську сотню, а Іван - есаулом охочекомонного полку (охочекомонні полки комплектувались із добровільців). Онук Івана Івановича Гербаневського Лев Трохимович, есаул полковий, а згодом майор, заволодів хутором, який продовжувавсь називатись Проценківським. А в "Описах Лівобережної України 1799--1801р.р., мабуть, вперше хутір був названий Майорщиною (в той час тут мешкало 53 душі обох статей). Оскільки хутором (а потім з1850р,- і "деревнею") незмінне володіли Гербаневські, то його називали і Гербаневщиною.
2
21/2 <1> ♂ Трохим Іванович Гербаневський [Гербаневські]3
31/3 <2> ♂ Лев Трохимович Гербаневський [Гербаневські]Гербаневські прийшли із Польщі. Сини Івана Орди Гербаневського (до свого прізвища польські Гербаневські добавляли "Орда") Петро і Іван поступили на російську службу: Петро - в Пирятинську сотню, а Іван - есаулом охочекомонного полку (охочекомонні полки комплектувались із добровільців). Онук Івана Івановича Гербаневського Лев Трохимович, есаул полковий, а згодом майор, заволодів хутором, який продовжувавсь називатись Проценківським. А в "Описах Лівобережної України 1799--1801р.р., мабуть, вперше хутір був названий Майорщиною (в той час тут мешкало 53 душі обох статей). Оскільки хутором (а потім з1850р,- і "деревнею") незмінне володіли Гербаневські, то його називали і Гербаневщиною.
4
41/4 <3> ♂ Михаил Львович Гербаневский [Гербаневские]5
51/5 <4> ♂ Леонтій Михайлович Гербаневський [Гербаневські]الزواج: <2> ♀ Любов Іванівна ? (Гербаневська) [?]
الوفاة: 1896, Російська імперія
За переписом населення 1859р. (10-го народного перепису) в д.Майорщині. мешкало 269 душ (127 душ чоловічої статі і 142 душі жіночої статі). Договір на викуп землі селяни заключали з поміщиками Гербаневськими: Любов'ю Іванівною, вдовою титулярного радника Льва Михайловича (онука Льва Трохимовича) та її сином Михайлом Львовичем.
6
121/6 <9+3> ♂ Владимир Викторович Лесевич [Лесевичи]الزواج: <4> ♀ Лидия Парменовна Пичугина (Лесевич) [Пичугины] م 1844 و 21 نوفمبر 1921, Російська імперія
الوفاة: 13 نوفمبر 1905, Киев, Российская империя
Володимир Вікторович Лесевич (рос. дореф. Лесевичъ Владимиръ Викторовичъ, *15 (27) січня 1838 р., село Денисівка, тепер Оржицького району Полтавської області, †13 (26) листопада 1905 р., м. Київ) — видатний[3] український філософ[1] і російський філософ, літературознавець[1] (історик літератури[4]), фольклорист[1], етнограф, педагог та громадський діяч. Дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка[1]. У сучасників мав репутацію ерудита в соціології філософії. Започаткував філософську систему «критичний реалізм»[6], його публікації внесли в світову філософію це поняття[6]. Перший й видатний представник емпіріо-критичного варіанту позитивізму. Засновник першої школи з викладанням наук українською мовою, друкував свої філософські твори з псевдонімом «Українець» (рос. Украинец). Був прихильником української незалежності.
Владимир Лесевич родился 15 (28 по новому стилю) января 1837 года в селе Денисовка нынешнего Оржицкого района Полтавской области, «в дворянской, довольно состоятельной, старинной украинской семье, происходившей по фамильному преданию от сподвижников Богдана Хмельницкого, выходца из села Лесовичи (теперь Киевская губерния, Таращанского уезда).
Свою фамилию, несмотря на созвучие с названием этого села, Лесевичи связывали не с ним, а с украинским именем Лесь – Александр. Родоначальник Лесевичей по- сле восстания Хмельницкого перешел на левый берег Днепра и посе- лился в местности, включенной вскоре в территорию Гадяцкого полка. В этом полке он, а потом и его потомки, неоднократно занимали зна- чительные старшинские уряды (один из них, по семейному преданию, был гадяцким полковым судьей)»2. Известно, что отец мыслителя, Виктор Владимирович, окончил Харьковский университет, «и умст- венные, книжные интересы были в нем сильно развиты, что в поме- щичьей среде того времени встречалось нечасто. Рассказывают, что он был очень религиозен и все свое время отдавал чтению книг преиму- щественно философского содержания»3. Мать философа происходила из помещичьей семьи Гербаневских из Пирятинщины. Она умерла при родах, а около 3 или 4 лет от роду Лесевич остался круглым сиротой. Ближайшей к нему стала бабушка по материнской линии, а опекуном вскоре был назначен один из двух братьев матери. Жива была и тетка Владимира, по мужу Катеринич. Именно бабушка, о которой Владимир Викторович сохранил самые светлые воспоминания, «была не совсем обыкновенная женщина. Вдумчивая и умная, с очень мягким характе- ром, она горячо полюбила маленького внука, была его единственной защитой и руководительницей. Она-то и развила в ребенке лучшие стороны души, вопреки дурному влиянию остальных родных, среди которых ему пришлось жить, и от которых он не видел ни хорошего примера, ни хорошего к себе отношения»4. В доме Гербаневских, где прошло детство будущего мыслителя, даже не было книг, а все по- мыслы и желания были обращены только к обогащению. Владимиру в наследство досталось большое имение и тысяча крепостных кресть- ян, а родные старались внушить ему, что они ему благодетельствуют, что чуть ли не из милости содержат и воспитывают его.
В ноябре Владимир Викторович заболел воспалением легких, одновременно проявилась и желчнокаменная болезнь, победить ко- торую ему было не суждено. 13 (26) ноября 1905 года он отошел в вечность… Его память почтили В. Г. Короленко, близкие к мыслите- лю литературные и общественные организации. Будущий деятель Украинской Центральной Рады Сергей Александрович Ефремов, видный психолог и философ Георгий Иванович Челпанов напечата- ли в разных изданиях статьи, посвященные его жизненному и твор- ческому пути.
Син Леонтія Михайловича і Любові Іванівни статський радник Михайло Львович і його дружина Марія Дем'янівна (дівоче' прізвище Родзянко) залишили своїм дітям значні земельні володіння.
7
231/7 <12+4> ♀ Юлия Владимировна Лесевич (Леонтович) [Лесевичи]الزواج: <6> ♂ Владимир Николаевич Леонтович [Леонтовичи] م 24 يوليو 1866 و 1933
الوفاة: 1959, Вимблдон, Суррей, Соединенное Королевство
