Лев Павлович Деркач م 1780 و 10 أغسطس 1867

From Rodovid AR

الأحداث

1780 الميلاد: Российская империя

الزواج: ♀ Екатерина Ивановна Максимович (Деркач) [Максимовичи] م 1789 و 13 نوفمبر 1864

1817 ولادة الطفل: ♂ Петро Львович Деркач [Деркачі] م 1817 و 2 ابريل 1887

6 سبتمبر 1817 ولادة الطفل: ♀ Ганна Львівна Деркач [Деркачі] م 6 سبتمبر 1817 و 1 ابريل 1902

18 أغسطس 1819 ولادة الطفل: ♀ Олександра Львівна Деркач [Деркачі] م 18 أغسطس 1819 و 27 سبتمبر 1888

1822 ولادة الطفل: ♂ Микола Львович Деркач [Деркачі] م 1822 و 3 مارس 1895

15 نوفمبر 1828 ولادة الطفل: ♀ Марія Львівна Деркач (Шуліченко-Єщенко) [Деркачі] م 15 نوفمبر 1828 و > 1900

10 أغسطس 1867 الوفاة: Российская империя

ملاحظات

У серпні цьго року минула 145-та річниця від дня смерті Льва Павловича Деркача –засідателя земського суду в Золотоноші, учасника війни з Наполеоном, товариша М.В.Гоголя і Т.Г.Шевчанка та 15 листопада виповнюється 183 роки від дня народження доньки Льва Деркача Марії Шуліченко-Єщенко – засновниці сушківської школи, видатної благодійниці нашого краю. Останки цих діячів покояться в родинному пантеоні на сільському цвинтарі в Сушках.

Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка». Як відмічає М.Максимович «…в войсковой старшине заключалось тогда и из неё определилось потом нынешнее дворянство малороссийское». Остання, Марія Львівна народилася у 1828 році в Сушках. Залишившись вдовою вона переселилася із хутора неподалік Золотоноші до рідного села. Не маючи дітей, Марія Шуліченко-Єщенко відшкодувала велику садибу в 1, 5 десятин під будівництво школи, обладнавши її меблями та закупивши підручники. Згодом, вона пожертвувала для потреб закладу 16 десятин лугової землі, а також надавала фінансову підтримку сушківській церкві. Загальна сума її благодійної діяльності склала 12 тисяч карбованців.

За часів Михайла Максимовича в Сушках, як пише він далі: «и теперь живёт правнук Дениса, внук Андрея Лев Павлович Деркач, который в войну двенадцатого года козаковал на берегах Рейна и при отставке награждён чином коллежского секретаря. С той поры наслаждается он благополучным миром в кругу своего семейства. Из его коморы (точно такой, какую описал Гоголь в «Старосветских помещиках») получил я в подлиннике вышеприведённые универсалы и несколько других старинных записей».

У гоголівській повісті «Майська ніч, або утоплена» введено персонаж – «комиссар, отставной поручик Козьма Деркач-Дришпановский». Комісар вирішує питання адміністративно-наказного характеру, що проводить відповідну паралель із комісаром полковим канівським у 1730 році Андрієм Денисовичем Деркачем та його сином Павлом, губернським реєстратором у 1784-1790 роках. Саме в той період розгортається фантастичний сюжет повісті.

Під час гостини у Максимовичів у 1859 р. з родиною Деркачів заприятелював і Тарас Шевченко. В листі до Максимовічів 9.10.1859 поет пише: «…поклоніться низенько од мене старим Деркачам…». У 1860 році Шевченко надіслав їм останнє видання «Кобзаря» з дарчим написом: «Льву Павловичу Деркачу з дітками і внучатами на вспомин. Тарас Шевченко». У березні того року М.Максимович пише Т.Шевченку, що його сім’я «і старий Деркач Лев Павлович, получили по книзі «Кобзаря» Вашого з надписом руки Вашої власної і з приложенієм Вашої персони, і були ми тому дуже раді, і Вам за те сердечне дякуєм, сподіваючись, що і Вас самих побачимо знову на побережжю нашому і в сьогорочнеє літо».

• http://www.kaniv.net/news.php?p=12959&vc=0

من الأجداد إلى الأحفاد