Вовгура Лис Лисенко
From Rodovid AR
| سلالة | Лисенки |
| الجنس | ذكر |
| الإسم الكامل | Вовгура Лис Лисенко |
الأحداث
الميلاد: Річ Посполита
ولادة الطفل: ♂ Яков Лисенко [Лисенки]
ملاحظات
Звичайно, є Лисенки від “лисого”, але відомий рід Лисенків походить від козацького ватажка Вовгури Лиса ("сильний, як Вовк і хитрий як Лис"), сподвижника Максима Кривоноса, страченого вояками Вишневецького під Лубнами. Його онук, Іван Якович Лисенко (нар. до 1633 року – помер 25.11.1699); полковник, генеральний осавул, наказний гетьман – отримав дворянські та майнові права Універсалом гетьмана Д. Многогрішного у 1671 році.
Син Миколи Лисенка й небіж Михайла Старицького Остап у спогадах про батька пише, що «рід Лисенків ішов від Вовгури-Лиса із повстанського загону «Вовгурянців» самого Кривоноса. Своє старшинство Вовгура-Лис, якщо вірити переказам, одержав зі славних рук Богдана Хмельницького». Про цю ж історію як про сімейну версію пише в коментарях і Р. Пилипчук.
Рід Лисенків походив із козацької старшини часів Богдана Хмельницького, засновником роду вважається легендарний козацький гайдамацький ватажок Вовгура Лис, сподвижник Максима Кривоноса. З рук Івана Мазепи шляхетство одержав Іван Якович Лисенко — полковник чернігівський і переяславський, наказний гетьман України 1674 р. Його син Федір у 1728—41 pp. — генеральний осавул, а в 1741—1751-му — генеральний суддя Війська Запорозького. Серед його синів і зятів було 12 козацьких сотників та інших козацьких чинів.
Рід Лисенків походив із козацької старшини, відомості про яких відомі з початку XVII століття. Сімейні перекази Лисенків вважають Вовгуру Лиса, як одного із своїх родоначальників. Вовгура Лис – безстрашний ватажок козаків відзначився в боях із польською шляхтою у роки визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Історичні документи вказують на Якова Лисенка, як на першого представника цього роду, який жив у першій половині XVII сторіччя і брав участь у війні 1648 – 1654 рр. Вся чоловіча лінія роду Лисенків аж до Виталія Лисенка – офіцера кірасирського полку і батька композитора були людьми військовими та завжди займали в армії досить високі становища. Мати – Ольга Вереміївна Луценко – вихованка Смольного інституту, теж із старого козацького роду. Отже, Микола Лисенко міг справді похвалитися, що він «із діда – прадіда козак», що в його жилах нема ні краплі не української крові.
Як стверджують історичні джерела під час визвольної війни українського народу 1648 року під проводом Богдана Хмельницького, військове укріплення Чумгак було знищене багаточисельним козацьким загоном під проводом Лисенка-Вовгури, при поході його на Лубни, які він розорив і спалив до тла. Слова: «Вовгурівці ідуть!» - наводили жах і страшну паніку на поляків. Вовгурівці відмічалися особливою люттю до своїх ворогів. «Летописи повествуют, что Лысенко с Вовгуревцами ратовал более около Канева, дрался отчаянно, зверски, сдирая без пощады кожу с Униатов и Жидов, которые тогда, вместе с Поляками, были главными врагами Украины».
Нам доводиться тільки уявляти, що сталося з військовим маєтком Чумгак, польського підпорядкування, після лютої козацької розправи. Тут відбулася велика трагедія, після якої не залишилося і сліду від військового укріплення.
Чутки про якусь велику битву біля нашого села від старожилів дійшли і до сьогодення.
+ + +
Упокой, Боже, козака Твого і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші козаки Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія
من الأجداد إلى الأحفاد
