Лев Иванович Данилевский م 1738

From Rodovid AR

الشّخص:623850

سلالة	Данилевские
الجنس	ذكر
الإسم الكامل	Лев Иванович Данилевский
الأولياء ♂ Иван Данилович Данилевский [Данилевские]

الأحداث

1738 الميلاد:

ولادة الطفل: ♂ Егор Львович Лапа-Данилевский [Лапа-Данилевские]

ولادة الطفل: ♀ Надежда Львовна Лапа-Данилевская [Лапа-Данилевские]

ملاحظات

До найближчого оточення Гоголів-Яновських протягом кількох поколінь належали Данилевські – великий і знатний козацько-старшинський рід Миргородського полку, відомий ще з першої чверті XVIII століття. За часів миргородського полковника Данила Апостола полковим хорунжим і полковим осавулом (1722) служив Данило Данилевський. За полковництва Павла Апостола (1730) на документах миргородської полкової канцелярії бачимо підписи канцеляриста Федора Данилевського. Поважним паном у Миргородському полку був Левко (Лев) Іванович Данилевський (народження 1738 року), він же Лапа-Данилевський, полковий хорунжий (1766- 1769), земський комісар, бунчуковий товариш (1779). Його підпис є на документі “Накази малоросійським депутатам” від місцевих дворян з приводу укладення Нового Уложення 1767 року [75? с.65]. Після ліквідації Миргородського полку він у 1782-1784 роках був на посаді миргородського полкового скарбника [76, арк.2зв.], дослужився до чину надвірного радника.

Лев Данилевський жив у містечку Шишаках, але, крім того, ще володів розпорошеними маєтностями у Говтв’янському повіті, що раніше були на території Миргородського полку. Йому належало містечко Шишаки, частина села Перевозу, 5 хат у Шишацькій сотні й 22 хати в хуторі Купчиному [20, с.157,256,263,277]. Раніше, до Лева Данилевського, власниками тієї, не гоголівської, частини хутора Купчиного були Лісницькі, нащадки миргородського полковника Григорія Лісницького. Ставши після Лісницьких господарем частини хутора, Лев Данилевський близько зійшовся з Панасом Дем’яновичем Гоголем-Яновським. Їхні стосунки були настільки довірливими, що 15 жовтня 1779 року бунчуковий товариш Лев Данилевський на час своєї відсутності в Миргородському полку дав Панасові Яновському “верюющий открытый лист”, яким доручав своєму сусідові й співвласникові доводити права власності його, Данилевського, маєтностей:

“Верюющий открытый лист. Понеже я сам по моей должности, при межевании границ Малороссийской и Новороссийской губернии быть и владения своего защитить не могу, для того оное мое владение, лежащое на границах сих губерний, показать и что оное владение мое есть полку Миргородского, и из давних лет в оном Миргородском полку состоит, доказывать ревизиями как первейшим документом письменным, так и владением моих предшественников Лесницких, верю я господину войсковому канцеляристе Афанасею Яновскому с тем полномочием, что он, Яновский, по сему межеванию ни учинит, я спорить и прекословить не буду. Для чего и сей верюющой лист при печати мей и при свидетелях подписал 1779 году октябра “15”. Бунчуковый товарищ Лев Данилевский. При сем изверении был и восвидетельство с приложением печати подписался Миргородского полку депутат сотник яресковский Иосиф Долгов” [49, арк.1].

Цей документ скріплений гербовою печаткою Лева Данилевського. Як повітовий скарбник, він розпоряджався всіма фінансовими справами Миргородського повіту, на той час це була дуже поважна посада. Лев Данилевський (Лапа-Данилевський) мав досить широкі знайомства і зносини, які сягали, наприклад, відомого церковного і культурного діяча кінця XVIII століття Іоанна Леванди (близько 1735-1814), випускника Київської академії, священика Київського Софійського собору, знаного проповідника [77, с.63]. Не виключено, що вони разом навчалися в академії.

Дружина Лева шишацька дідичка Пелагея Василівна Лапина-Данилевська листувалася з Василем Панасовичем Гоголем-Яновським, збереглися два її листи 1815 й 1822 років. Діти Лева й Пелагеї Надія і Єгор Лапи-Данилевські теж контактували з Гоголями. З середини ХІХ століття нащадки Лева Лапи-Данилевського, щоби більше “ушляхетнити” свій рід, стали іменувати себе Лаппо-Данилевськими.